Росія нервує через далекобійну зброю та примітивізує картину виборів у США

Не буде перебільшенням сказати, що за першими і, можливо, останніми дебатами кандидатів у президенти США Камали Гарріс та Дональда Трампа спостерігав увесь світ. Укрінформ оперативно розповів про цю подію в матеріалі «Гарріс помстилася Трампу за поразку Байдена».

Дивилися, причому вкрай уважно, ці дебати і в Мордорі. Там давно кажуть, ну тобто брешуть, що для них ця історія – далека та стороння. Насправді ж вона була щільно вписана в цілу низку внутрішньо- та зовнішньополітичних дій і розробок Кремля.

ЗНАЙОМТЕСЯ: СТЕНДАПЕР-ПОЧАТКІВЕЦЬ В.В. ПУТІН

Для початку треба зазначити, що на «розігріві» американської суперподії виступив виконавець класом нижче, давній російський правитель і стендапер-початківець В.В. Путін. Минулого четверга, виступаючи на Східному економічному форумі у Владивостоці, він заявив, що Росія раніше підтримувала Джо Байдена, але оскільки «того зняли», то тепер підтримує його наступницю. Далі в якості аргументації – увага, жарт! – вона ж, мовляв, так «виразно і заразливо сміється», а це має говорити про те, що «у неї все добре». І – натужний сміх у залі, який дбайливо відслідкували телекамери.

Зрозуміло, що пропагандистська преса підхопила хвилю, вже в заголовках новин пояснюючи, як треба це сприймати, аби ніхто не переплутав: «Путін пожартував про сміхотливість Гарріс». Далі це пішло в розкрутку, набравши форму та оберти пропагандистської кампанії. Того ж дня, у четверговому «Вечері з Соловйовим», цей сюжет став окремою темкою для обговорення та нових так-собі-жартів. Туди ж вставили діалог кремлівського телелітописця Зарубіна з кремлівським пресописцем Пєсковим:

«- А вам подобається сміх Камали Гарріс?
— Тепер уже – так!
— Ги-ги-ги.
— Кожен із нас має влюбитися у сміх Камали Гарріс.
— А раніше, ги-ги, ні?
— Раніше ми (комікування, «гра обличчям» з деяким «пересолом», – авт.) спостерігали, чекали сигналів». Кінець цитати.

І не встигли останні звуки фрагменту замовкнути, як із різних закутків соловйовської студії знову почулися окремі «ги-ги-ги» та захопливе, аж із прицмокуванням: «Тролінг найвищого рівня!».

Якесь божевілля. Таке враження, ніби вся російська верхівка, що політична, що пропагандистська, записалася в гумористичну самодіяльність до Маслякова, який нещодавно відправився працювати конферансьє на концерти Кобзона.

ПРОРОЦТВА ПОРАЗКИ «РЕГОТУШКИ ГАРРІС» НА ДЕБАТАХ

Не став би описувати цей загальноросійський дурносміх так прискіпливо, якби на всі найближчі дні висміювання Гарріс не стало цілеспрямованою інформатакою на одного з кандидатів у президенти США.

Згодом додався ще один факт. У п’ятницю, 6 вересня, американські спецслужби, включаючи ФБР, заявили, що російська сторона схиляла американців до підтримки Трампа. У роспропівському варіанті це влилося в заданий раніше вектор. І от 7 вересня «РІА Новості» дають «аналітичний» матеріал «Реготушці Камалі дуже скоро буде не до сміху»:

«Цей путінський тролінг (нав’язливе повторювання терміну показує, що він став/був занотованою роспропівською назвою події, – ред.) у Білому домі не оцінили, порадивши президентові Росії припинити втручатися в американські вибори, а за кілька годин до виступу Путіна у Владивостоці завдали випереджувального удару, оприлюднивши заяву мін’юсту про російські підступи».

А далі – така версія, що справи Гарріс зовсім погані: невдовзі, 10 вересня, Трамп розтрощить її на дебатах і буде таке:

«Рейтинги Гарріс обваляться, і тоді демократи знову зроблять центром кампанії дискредитацію Трампа. Вони намагатимуться не переконати в тому, наскільки хороша Гарріс, а довести, наскільки поганий і небезпечний Трамп. Про те, що підготовка до цього почалася, і свідчить реанімація теми «російського втручання». І щоб зупинити Трампа, вже не гидують і такими <…> темами, а це лише підтверджує: у Камали, що заразливо сміється, все не просто погано, а зовсім погано».

Відтак, тема неминучого провалу на дебатах «реготушки Гарріс» стала для роспропу стрижневою – на весь час аж до самої цієї події. І от уже ввечері 10 вересня (за московським часом), за кілька годин до події, пропагандистське токшоу «Врємя покажет» на «Першому каналі» не вщухало:

«Насправді є таке враження, що поки що налякана майбутніми дебатами Камала Гарріс. Американський телеведучий Алекс Джонс почав стверджувати, що перед дебатами вона неодмінно прийматиме наркотики. Інакше як пояснити її такий нестримний сміх? І вона, безперечно, таким чином має впоратися із хвилюванням».

Як бачимо, цього разу сюжет подавався вже не стендаперськи, а всерйоз, типу аналітично. Від того, чесно кажучи, виглядав ще смішніше. Хіба що треба підтвердити – Алекс Джонс на світі дійсно існує, це маргінальний американський медійник, частий гість роспропівських ефірів. І всі ті дурниці про наркотики для Гарріс він дійсно казав…

Одним словом, російські політикум+пропаганда старанно підготували сцену та підготувалися до американських дебатів, що за визначенням мали стати поразкою незграбної та недолугої «реготушки».

РОСПРОП: ТЕМА ДАЛЕКОБІЙНОЇ ЗБРОЇ ВИТІСНИЛА КУРСЬК

Але було ще кілька сюжетів, кремлівських пропагандистських міні-кампаній, дотичних до американських дебатів 10 вересня. І у цьому сенсі треба показати деяку зміну порядку денного в роботі роспропу. Наприкінці серпня в матеріалі «Що та як Росія змінила у висвітленні президентських виборів у Америці» ми фіксували, як, відштовхуючись від дій ЗСУ в Курській області та спокійного ставлення до цього з боку Заходу, роспроп кричав про якусь просто інфернальну агресивність США. Котрі, нібито, от-от безпосередньо нападуть на Росію.

За цей час наративи роспропу змінилися. Курська тема перестала бути прив’язаною до американського електорального процесу. Її статус нині понижений до місцевого регіонального рівня «нової нормальності». Чужа армія на території Росії? Нічого особливого, буває. Більше того, спікерка МЗС Марія Захарова & Co почали вже злагоджено, в унісон казати, що це така військова хитрість – заманити українське військо на свою територію, щоб тут було зручніше його ліквідувати.

Тепер у російського політикуму та пропаганди на перший план вийшла інша українська тема, також прив’язана до американських виборів (та вівторкових дебатів як їх складової частини). Це дозвіл Україні на використання далекобійної зброї, який здається все більш невідворотним. Тепер саме з цього приводу Росія хвилюється найбільше.

Це ілюструє показовий матеріал у «Нєзавісімой газеті» під назвою: «США вирішують, що краще – переговори чи ескалація. Захід визначає стратегію у конфлікті РФ та України на наступний рік». У ньому в одному стислому текстовому просторі поєднані три важливі складові. Перша – «промовистий дипломатичний десант (до Києва 11 вересня, – ред.) західних чиновників, серед яких – держсекретар США Ентоні Блінкен та голова британської дипломатії Девід Леммі». Друга – вже цілком імовірний «дозвіл (Україні, – ред.) бити далекобійною зброєю по російській території». Третя – дебати Гарріс–Трамп, що дозволяють хоч якось прогнозувати найближче майбутнє.

Ще більш показово, на яку тему вийшов у фіналі найнятий експерт «Нєзавісімой». Він заявив про відмову Гарріс коментувати «дуже цікаву заяву» Трампа, що Росія має ядерну зброю, а отже продовження конфлікту (тобто російсько-української війни) загрожує ядерною війною. За версією експерта:

«Гарріс не було чого сказати. Ядерна проблематика для неї – темний ліс. Зовнішньополітична частина дебатів показала, що Гарріс – політик місцевого масштабу, яка не знається на міжнародних справах».

Тобто варіант, що Камала Гарріс, можливо, воліє не звертати увагу на російський ядерний шантаж, експертом навіть не розглядається. І зрозуміло чому – це сильно заважає просуванню головного на даний момент російського меседжу. Не нового, проте звичного – ядерного шантажу.

НАВІЩО КРЕМЛЮ ПОТРІБНИЙ «RESET» ЯДЕРНОГО ШАНТАЖУ

І тут у них наявна певна проблемка. Від частого використання цей аргумент не так щоб зовсім утратив силу, але якось змарнів. Особливо на тлі тієї ж Курської операції та все більш настирливих атак дронів. Тому було вирішено, що потрібне якесь його перезавантаження.

Для цього був викликаний традиційний московський «спєц» з ядерного залякування Заходу. Увечері 11 вересня в «Комерсанті» вийшов матеріал «»Нинішня ядерна доктрина не виконує функцію стримування». Політолог Сергій Караганов про зміну політики Росії щодо застосування ядерної зброї».

Для початку з посиланням на неназваних «російських офіційних осіб» заявлено, що робота по оновленню ядерної доктрини країни («Основ державної політики РФ у сфері ядерного стримування») знаходиться «на просунутій стадії». Далі Караганов заявляє, що в доктрину потрібно вводити поняття «ядерна ескалація», «щоб такого типу крокам передували кроки, які б переконали умовного чи реального противника в тому, що ми готові [застосувати ядерну зброю]». Вибачаюся за незграбність карагановського формулювання, але про що йдеться, зрозуміло.

Далі Караганов так пояснює необхідність прийняття нової доктрини:

«Це не лише наш обов’язок перед нашою країною та нашими громадянами, які зараз гинуть на фронтах і навіть уже тепер у мирних містах, це наш обов’язок і перед світом. Якщо ми не реактивізуємо ядерне стримування, то світ звалиться в низку воєн, які неминуче набудуть ядерного характеру і закінчаться третьою світовою війною. Це питання кількох років. Обов’язок Росії – різко активізувати ядерний чинник у світовій політиці та переконати наших супротивників у тому, що ми готові застосувати ядерну зброю у разі будь-яких посягань на нашу територію та наших громадян».

Фактично це багатослівне зізнання в тому, що Росія не може перемогти з використанням звичайної зброї. Саме тому вона планує регламентувати ядерне залякування Заходу, прописавши етапи «ядерної ескалації».

Нинішня чинна російська доктрина ядерного стримування була прийнята 2020 року. А у червні цього року на Петербурзькому економічному форумі Путін, між іншим, сказав, що ядерна доктрина – «живий інструмент». Після цього заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков зробив наступну заяву, також досить обережну, – про можливість зміни ядерної доктрини РФ через «дії США та їх союзників по НАТО».

І от публікація в «Комерсанті» усього-навсього з неназваними «офіційними особами» та незалежним «політологом за викликом» Карагановим. Що означає така помірність, поступовість? У Росії немає інших важелів впливу, окрім ядерного шантажу, тому вона перейшла в ньому до гомеопатичних доз залякування, використовуючи не улюблену кувалду, а піпетку.

РОСПРОП: І ГАРРІС, І ТРАМП РІВНО НЕБЕЗПЕЧНІ… ДЛЯ США

І от після розбору таких тем і аспектів можна перейти до ключового, як здається, тексту роспропівського висвітлення/затемнення виборів у США. Це «Америка обирає між війною та ганьбою» Вікторії Никифорової на «РІА Новості». З чого починається стаття, здогадатися неважко:

«Істерику там (в США, – ред.) викликала невинна пропозиція російського президента підтримати Камалу Гарріс. «Ми були б дуже вдячні, якби пан Путін, по-перше, перестав би говорити про наші вибори, по-друге, перестав би в них втручатися!» – занив на весь світ прессекретар Білого дому. Нервозність зрозуміла: перемога будь-якого кандидата може рознести Америку на шматки».

Так, важливо знову принагідно відзначити інформаційну підтримку все тієї ж кампанії «Путін про реготушку Гарріс». Але ще важливішим здається зафіксувати тезу, що «перемога будь-якого кандидата може рознести Америку на шматки».

Це – своєрідний перелом у роботі роспропу. Раніше більше було теревенів про штучність американської демократії, недолугість її виборчої системи (на відміну, звісно, від Ерефії). Але періодично обов’язково вказувалося на те, чим і в чому буде несприятливим для Росії кожен із кандидатів у разі перемоги. Тепер же вектор помінявся на 180 градусів. Кожен із кандидатів, виявляється, небезпечний не для РФ, а для США!

Всередині – екскурс в історію американських дебатів з метою показати їхню маніпулятивність, принаймні щодо Трампа. По тому – дивна оцінка, яка не збігається з реальністю: «Трамп виглядав краще, бо чесно вказував на помилки американського керівництва і на пальцях пояснював, що країна котиться у тартарари». (Принагідно зазначимо, що більшість російської преси також прямо суперечить загальноприйнятим висновкам, що на дебатах перемогла Гарріс. На крайній випадок, вони списують «частковий неуспіх» Трампа на ангажованість модераторів або блискучу підготовчу роботу штабу Камали).

Потім знову – вкотре! – промоушен путінської кампанії «Анти-Гарріс». Причому в такому формулюванні, що бруднить і другого кандидата, робить його нібито співучасником:

«Трамп елегантно прийняв пас від російського президента: «Путін підтримав її (Гарріс) минулого тижня. Я думаю, що він насправді мав це на увазі, оскільки те, що ми отримаємо, то просто жахливо». (Пояснення елегантного спічу: те, що погано для Америки, добре для Росії).

НАВІЩО РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА ПОРІВНЮЄ ПУТІНА З ГІТЛЕРОМ

І от найголовніше – вихід на фінал:

«Американські вибори цього року є важливими для всього світу. Ставки високі неймовірно – кандидат від демократів націлилася на розпалювання третьої світової війни, кандидат від республіканців хоче за будь-яку ціну від цього конфлікту відповзти. «Залишайтеся з нами!», – як люблять говорити телеведучі».

Таким чином, в останньому абзаці ми бачимо розшифровку заголовку «Америка обирає між війною та ганьбою». Але ж чому Гарріс, яка раніше зображувалася роспропом як квола наступниця обережного системного Байдена, тепер змальована палієм війни (третьої світової, ядерної тощо)? Тільки тому, що вона прямо заявила про підтримку України, а паралельно йде дозрівання до рішення дозволити завдавати удари західною зброєю вглиб Росії.

При цьому Трамп на якийсь час повністю виведений роспропом із зони критики та зображений політиком, який нібито готовий домовлятися з Росією «за будь-яку ціну». Що також абсолютно протирічить наявній ситуації.

Така примітивна конструкція склалася через велику тривогу, та що там – через переляк Кремля у зв’язку з можливим рішенням надати ЗСУ право завдавати удари по військових цілях углиб Росії. В таких умовах і в такому психологічному стані вже не до нюансів – пропаганда спрощує все до простих пояснень, за кого вболівати, а кому слати прокльони.

І останній нюанс. У заголовку матеріалу Никифорової – очевидна алюзія на фразу, яку приписують Черчиллю у зв’язку з Мюнхенською змовою 1938 року: «Якщо країна, обираючи між війною та ганьбою, обирає ганьбу, вона отримує і війну, і ганьбу».

Відтак, виникає одразу кілька запитань. Що ж це за така «підтримка Трампа», якщо його позиція прямо названа ганьбою? Та ще й такою ганьбою, яка все одно призведе до війни! І якщо вже тут Америку 2024 року порівняно з Великою Британією 1938-го, то просяться й інші паралелі: Трамп – Чемберлен, Гарріс – Черчилль. Гм-м, а такі порівняння з історичним невдахою точно на користь Трампу?

Третє запитання ще більш токсичне. Якщо поширювати цю паралель далі, то хто ж у такому випадку Гітлер, а? Виходить так, що той самий стендапер В.В. Путін, і ніяк інакше.

Як таке взагалі може виходити у провідному виданні російської пропаганди? Ймовірними видаються два варіанти відповіді. Перший: роспроп настільки звик до прямих, лобових атак на мізки співгромадян, що на алюзії, думки другого кола асоціацій вже геть не дивиться. Другий: для російської верхівки, яка нібито воює з нацизмом, порівняння з Гітлером та його оточенням насправді є приємним. Головне, щоб воно було не прямим, а хоч якось закамуфльованим.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: Getty Images