189
Мікробіологи з Китаю виявили бактерію кишківника, яка може відповідати за регулювання тяги до цукру. Результати дослідження допоможуть у боротьбі з ожирінням та цукровим діабетом другого типу. Тваринам і людям біологічно властива потреба в цукрі, проте його надмірне вживання збільшує рівень глюкози в крові та підвищує ризик метаболічних захворювань, наприклад, цукрового діабету другого типу.
Автори попередніх наукових праць з’ясували, що цукор у великій кількості здатний змусити імунну систему атакувати власний організм, тобто спричинити аутоімунні захворювання. Крім того, стало відомо, що маркування «без цукру» на продуктах може підвищувати потяг до солодкого та призводити до шкідливих для здоров’я наслідків.
Фахівці з кількох університетів Китаю провели дослідження, щоб прояснити роль кишкових мікроорганізмів (мікробіома) у регулюванні потягу до солодкого. Результати роботи з’явилися у науковому журналі Nature Microbiology.
Автори публікації спиралися на дані попередніх досліджень, згідно з якими потреба в тому чи іншому продукті обумовлена сигналами кишківника, що надходять у мозок. Щоб зрозуміти, як кишкові бактерії пов’язані з потягом до цукру, вчені проаналізували кров 18 мишей з індукованим (тобто викликаним якимись препаратами) цукровим діабетом та 60 осіб із цукровим діабетом другого типу. Були й контрольні групи — миші та люди, які не хворіють на цукровий діабет.
Виявилося, що в учасників дослідження з діабетом був знижений рівень білка FFAR4, який регулює виділення гормону GLP-1, що регулює рівень цукру в крові та апетит.
Дослідники виявили, що пантотенат – метаболіт Bacteroides vulgatus – відповідає за виділення GLP-1 та подальше виділення гормону печінки FGF21, який діє безпосередньо на область мозку, відповідальну за харчову поведінку. Потреба у цукрі значно знизилася у мишей з діабетом незалежно від того, як на них вплинули — за допомогою пантотенату або з використанням бактерій Bacteroides vulgatus. Результати дослідження, на думку його авторів, здатні допомогти у боротьбі з метаболічними захворюваннями. Однак необхідні подальші клінічні дослідження, щоб вивчити вісь «кишківник – печінка – мозок» як мішень для терапії.
