52
Дев’ять днів поспіль наша планета гуділа. Не звичний гуркіт землетрусу або короткий сплеск від вибуху, а саме гула — тихо, монотонно, на одній-єдиній загадковій частоті. Немов хтось увімкнув гігантський, невидимий камертон десь у надрах Землі. Цей дивний, безперервний сигнал у вересні 2023 року вловили сейсмографи по всьому світу, від Арктики до Антарктиди, поставивши вчених у глухий кут. Що це було? Відповідь виявилася не менш дивовижною, ніж сам феномен, і прийшов він з крижаних фіордів Гренландії.
Вчені були, м’яко кажучи, спантеличені. Такий сигнал не вписувався в жодні відомі рамки. Жартома чи всерйоз його навіть охрестили «НСО» — невідомий сейсмічний об’єкт. Що ж могло так розгойдати нашу планету, змусити її вібрувати так довго й так одноманітно?
Розгадка з крижаних глибин
Поки сейсмологи ламали голови, з віддаленого куточку Гренландії, фіорда Діксона, прийшли тривожні звістки. Там сталося щось масштабне. Величезний шмат гори, висотою більше кілометра, обрушився прямо у фіорд. То справді був не просто камнепад — це був колосальний зсув.
Наслідки були вражаючими. Падіння такої маси викликало велетенську хвилю — мегацунамі. Вода злетіла на 200 метрів, а початкова висота хвилі досягала 110 метрів! Тільки уявіть собі цю стіну води, що мчить по вузькому фіорду. Щоправда, її міць швидко згасла: вже за кілька хвилин висота хвилі впала до семи метрів, а через дні це були лише сантиметрові коливання. Здавалося б, локальна подія, хай і грандіозна. Але до чого тут глобальний дев’ятиденний гомін?
Танцююча вода та її луна в Землі
І ось тут починається найцікавіше. Вчені, а це була ціла міжнародна команда з десятків інститутів, почали складати пазл. Ключем до розгадки стала унікальна форма самого фіорда Діксон: він не лише вузький, а й звивистий. Коли гігантська маса води, наведена в рух зсувом і цунамі, почала хлюпатися в цьому природному «каналі», вона потрапила у пастку.
Через геометрію фіорда енергія хвиль майже не могла розвіятися назовні. Вода продовжувала розгойдуватися туди-сюди, від одного берега до іншого, як маятник. Математичне моделювання, що враховує всі вигини та глибини фіорду, показало: цей «танець» води відбувався з чітким ритмом – повний цикл займав рівно 90 секунд.
А тепер повернемось до загадкового сейсмічного сигналу. Його частота ідеально збігалася з цим 90-секундним ритмом коливань води у фіорді! Виходить, величезна кількість води, що кидається в гренландському фіорді, створювало вібрацію, досить сильну, щоб пройти через усю земну кору і бути зафіксованою сейсмометрами по всій земній кулі. Це ніби плескіт води в гігантській ванні змусив тремтіти весь будинок, тільки масштаби тут планетарні.
Вперше в історії науки було зафіксовано, як простий (хоч і масштабний) рух води породжує глобальний, тривалий сейсмічний відгук. Чи не землетрус, не вулкан, а… вода.
Чому гора впала? Привіт клімат!
Але що стало першопричиною цієї грандіозної події? Дослідники вказують на цілком конкретного винуватця – зміну клімату. Льодовик біля підніжжя гори, що століттями служив їй опорою, почав стоншуватися через потепління. Ослаблий крижаний щит більше не міг утримувати гігантську скельну масу над собою. Підсумок — обвалення.
Цей зсув і цунамі стали першими подібними катастрофами, зафіксованими у східній Гренландії. Це наочне, майже лякаюче свідчення того, як глобальне потепління вже зараз дестабілізує навіть найвіддаленіші і, здавалося б, непорушні куточки планети.
Уроки дев’ятиденного тремтіння
То що ж нам каже ця історія? По-перше, вона напрочуд ілюструє, наскільки все на Землі взаємопов’язано: атмосфера (клімат), кріосфера (льодовики), гідросфера (вода) і літосфера (земна кора) виявилися ланками одного ланцюга подій. Зміна лише у системі викликало каскад реакцій до інших.
По-друге, це серйозне попередження. Райони, які ми звикли вважати стабільними, можуть опинитися під загрозою через танення льодів. Обсяг породи, що обрушилася, і льоду — 25 мільйонів кубометрів (вистачить заповнити 10 000 олімпійських басейнів!) — говорить сам за себе. Цунамі, навіть послабшавши, завдало збитків дослідницької станції за 70 кілометрів від епіцентру. Адже цими фіордами ходять туристичні лайнери… На щастя, того дня їх там не було.
По-третє, ця подія наголошує на незамінності глобальних систем моніторингу. Без мережі високочутливих сейсмографів у всьому світі ця унікальна дев’ятиденна вібрація залишилася б непоміченою, а зв’язок між зсувом та загадковим гулом — нерозкритим.
Земля постійно змінюється, і зміна клімату лише пришвидшує ці процеси. Пробуджувана Арктика? Поживемо — побачимо.
