12 На дні океану біля узбережжя Франції починає відкриватися історія, яка тисячоліттями жила лише в легендах. Хоч Атлантида й залишається міфом, у водах біля Бретані археологи натрапили на сліди справжнього затонулого світу — кам’яної споруди, зведеної ще в кам’яну добу.
Кам’яна стіна під хвилями
Поблизу острова Іль-де-Сен, на глибині майже дев’яти метрів, морські археологи виявили залишки стіни віком близько 7 000 років. Вона простягається вздовж підводної долини і виглядає настільки правильною, що її походження не могло бути природним.
На дивну лінію на морських картах звернув увагу геолог Ів Фуке, досліджуючи рельєф дна за допомогою радарних даних. Згодом аналіз підтвердив: це не примха геології, а справа людських рук. За однією з версій, стіна могла бути рибною пасткою або дамбою, збудованою для захисту від хвиль і штормів.
Загублений берег кам’яної доби
Подальші дослідження із застосуванням LIDAR-сканування показали ще більше: на дні океану лежать щонайменше одинадцять штучних конструкцій. Дані про зміну рівня моря вказують, що вони були зведені між 5800 і 5300 роками до нашої ери — у період, коли мисливці-збирачі поступово переходили до осілого неолітичного способу життя.
У ті часи берегова лінія проходила на кілька кілометрів далі, ніж сьогодні. З підняттям рівня моря поселення та інженерні споруди опинилися під водою, зникнувши з поля зору на тисячоліття.
Вчені зрозуміли, що знайдена структура щонайменше на 500 років старіша за перші відомі мегаліти Бретані. Це робить її однією з найдавніших монументальних споруд регіону.
Археологія, схована течіями
Досліджувати ці місця надзвичайно складно. Потужні припливні течії, сильні хвилі та густі зарості водоростей роками заважали детальному вивченню морського дна. Крім того, старі морські карти мали низьку роздільну здатність, через що багато об’єктів просто «не існували» для науки.
Хоча на узбережжі Бретані вже знаходили сліди мезолітичних спільнот — мушлеві купи та окремі кам’яні споруди, — океан довго зберігав свої таємниці. Лише поєднання сучасних технологій дозволило побачити повну картину.
Каміння, здатне протистояти морю
Вражає масштаб споруди. Загальна маса кам’яних фрагментів сягає 3 300 тонн. Деякі моноліти висотою до трьох метрів нагадують менгіри внутрішньої Бретані та навіть камені Стоунхенджа. Їхнє розташування свідчить про складну архітектуру, яка не має аналогів серед відомих рибних загат регіону.
Дослідники вважають, що споруду неодноразово перебудовували й піднімали, реагуючи на поступове підвищення рівня моря. Глибоко закріплені камені, ймовірно, слугували захистом від сильних течій і штормів.
Легенда, що могла мати реальне коріння
Будівництво та утримання такої масивної споруди вимагало неабияких знань, організації й спільних зусиль. Це свідчить, що мезолітичні та неолітичні громади регіону були значно складнішими, ніж вважалося раніше.
Знахідка також несподівано перегукується з бретонською легендою про місто Іс — міфічне поселення, яке нібито затонуло в затоці Дуарнене неподалік Іль-де-Сен. Можливо, ця легенда зберегла відлуння реальних подій далекої давнини.
Як зазначає Ів Фуке, ці відкриття дають змогу переосмислити походження міфу не як пізній витвір фантазії, а як відгомін доісторичної реальності, що зникла під хвилями. Океан ще не сказав останнього слова. І, можливо, під його поверхнею чекають інші сторінки людської історії, які лише починають повертатися на світло.
