Вчені уточнили дату раннього виходу людини з Африки

Перший крок за межі Африки: нові дані змінюють хронологію великої міграції людства

Протягом десятиліть науковці намагалися з’ясувати, коли саме наші предки вперше залишили Африку та рушили до Євразії. Цей крок став одним із найважливіших у людській еволюції: він відкрив нові екосистеми, змінив спосіб життя та визначив подальшу долю роду Homo. Сьогодні археологічні дані з півночі Ізраїлю свідчать: ця подія могла відбутися значно раніше, ніж вважалося досі.

Стоянка, що змінила часову шкалу

На березі давнього озера поблизу сучасного Галілейського моря розташована археологічна пам’ятка Убейдія (‘Ubeidiya). Саме тут у товщі осадових порід були знайдені кам’яні знаряддя та кістки тварин.

Команда під керівництвом професора Арі Матмона з Hebrew University of Jerusalem повторно проаналізувала геологічні шари, у яких залягали знахідки. Результат виявився сенсаційним: осади датуються віком понад 1,9 мільйона років.

Це означає, що люди або їхні безпосередні предки з’явилися за межами Африки на сотні тисяч років раніше, ніж припускали раніше. Убейдія тепер опиняється серед найдавніших відомих стоянок гомінінів поза африканським континентом.

Коридор між континентами

Йорданська долина у давнину була своєрідним природним «коридором» між Африкою та Євразією. Тут були вода, рослинність і багата фауна — усе необхідне для виживання невеликих груп мисливців-збирачів.

Нова дата узгоджується з віком стоянки Дманісі у Грузії, яка датується приблизно 1,85 мільйона років. Це дозволяє припустити, що міграція не була випадковим «ривком», а могла відбуватися хвилями, повторюваними маршрутами, якими різні групи гомінінів користувалися неодноразово.

Як «камені стали годинниками»

Визначення віку стало справжнім науковим викликом. Деякі гравійні відклади спершу показали вік близько 3 мільйонів років — що суперечило іншим даним.

Дослідники пояснили цю невідповідність складною історією осадів. Камені могли спочатку сформуватися й бути похованими в одній частині рифтової долини, а згодом — знову винесені на поверхню та переміщені до берегів давнього озера. Така «переробка» осадів створювала ілюзію більш давнього віку.

Щоб уточнити хронологію, вчені застосували одразу кілька методів:

аналіз космогенних ізотопів, які утворюються під впливом космічного випромінювання;
палеомагнітний аналіз, що фіксує зміни напрямку магнітного поля Землі;
уран-свинцеве датування мінералів у скам’янілих мушлях равликів роду Melanopsis.

Поєднання різних підходів дозволило узгодити суперечливі результати та підтвердити вік приблизно 1,9 мільйона років.

Кам’яні технології без кордонів

Знаряддя з Убейдії демонструють дивовижну технологічну різноманітність.

Тут знайдено:

прості відщепи олдувайської традиції (Oldowan) — універсальну й мобільну технологію;
масивні двобічно оброблені ручні рубила ашельської культури (Acheulean), відомі зі Східної Африки приблизно з 1,76 мільйона років тому.

Співіснування цих двох технологій свідчить не про ізольованість, а про гнучкість і здатність ранніх людей адаптуватися до різних умов.

Біологічне перехрестя

Тваринні рештки в тих самих шарах поєднують види африканського та азійського походження. Це означає, що регіон уже тоді був зоною перетину фаун. Деякі з цих видів згодом зникли з території Леванту, що робить знахідки ще ціннішими: вони фіксують унікальний екологічний момент в історії.

Ранні мігранти рухалися не пустелею, а багатим на ресурси ландшафтом — із водою, відкритими трав’янистими просторами та достатньою кількістю здобичі.

Міграція як процес, а не подія

Нові дані змушують переглянути саму концепцію «виходу з Африки». Можливо, це була не одноразова подія, а тривалий процес із кількома хвилями розселення. Йорданська долина могла бути стабільним маршрутом, яким гомініни користувалися протягом сотень тисяч років.

Дослідження, опубліковане в журналі Quaternary Science Reviews, підкреслює: для повного розуміння цієї ранньої історії необхідні нові розкопки та ще ретельніше датування інших пам’яток регіону.