Чим пахнуть мумії: як хімія допомогла розкрити 2000-річні секрети бальзамування

Мумії Стародавнього Єгипту століттями викликали цікавість істориків, археологів і звичайних відвідувачів музеїв. Але лише нещодавно вчені звернули увагу на несподіване джерело інформації — запах мумій. Виявилося, що характерний аромат стародавніх тіл є не просто наслідком часу, а справжнім хімічним архівом, який розповідає про розвиток технологій бальзамування протягом тисячоліть.

Нове дослідження показало: мумії можуть «розповісти» свою історію навіть без дотику до них.

Запах як історичний доказ

Дослідження провела команда хіміків з University of Bristol. Науковці з’ясували, що запах мумій формується сумішшю речовин, використаних під час бальзамування, а також оброблених тканин, у які загортали тіла.

За словами дослідниці органічної геохімії докторки Ванью Чжао, аналіз ароматів дозволив простежити, як поховальні практики Єгипту ставали дедалі складнішими й технологічно досконалішими. Інакше кажучи, мумія пахне не смертю — вона пахне рецептами давніх майстрів.

Як досліджувати мумію, не пошкоджуючи її

Традиційні методи аналізу часто потребують розчинення зразків у хімічних реагентах, що може пошкодити крихкі археологічні об’єкти. Тому дослідники застосували інший підхід — вони аналізували повітря навколо мумій.

Вчені працювали з крихітними фрагментами розміром приблизно із зернину перцю та збирали гази, які природно виділяються з матеріалів бальзамування. Для цього використали сучасні методи:

• твердофазну мікроекстракцію,
• газову хроматографію,
• мас-спектрометрію високої роздільної здатності.

Так вдалося зафіксувати леткі органічні сполуки (VOCs) — молекули, що відповідають за запах.

Результати дослідження опубліковано в науковому журналі Journal of Archaeological Science.

2000 років еволюції бальзамування

Науковці проаналізували 35 зразків бинтів і бальзамів із 19 мумій, датованих періодом від 3200 року до н.е. до 395 року н.е.. Загалом було виявлено 81 різну хімічну сполуку.

Їх вдалося об’єднати у чотири основні групи:

• жири та рослинні олії — створювали базовий аромат і допомагали консервації;
• бджолиний віск — забезпечував герметичність і захист тканин;
• рослинні смоли — мали антисептичні властивості;
• бітум — темна природна речовина, що використовувалася у пізніші періоди.

Цікаво, що склад сумішей змінювався з часом. Ранні мумії містили прості поєднання жирів та олій, тоді як пізніші демонстрували складні рецепти з імпортних смол і бітуму — дорогих матеріалів, які вимагали спеціальної підготовки.

Це свідчить про поступову професіоналізацію мистецтва бальзамування.

Різні частини тіла — різні рецепти

Ще одне несподіване відкриття: хімічний склад відрізнявся залежно від частини тіла. Наприклад, зразки з голови мали інші хімічні профілі, ніж зразки з тулуба. Це може означати, що давньоєгипетські бальзамувальники застосовували різні суміші для окремих ділянок тіла — ймовірно, щоб покращити збереження тканин. Такі деталі відкривають нові напрямки досліджень поховальних ритуалів.

Нові можливості для музеїв

Метод аналізу запахів має практичну цінність і сьогодні. Безконтактний відбір повітря дозволяє музеям швидко перевіряти стан мумій без фізичного втручання.

Це особливо важливо для експонатів, які поступово руйнуються під впливом часу, освітлення чи змін вологості. Тепер куратори можуть отримувати хімічну інформацію про стан артефактів, не наражаючи їх на ризик.

Коли історію можна відчути буквально

Дослідження показує: навіть запах може бути джерелом наукових даних. Те, що раніше сприймалося як просто «музейний аромат старовини», виявилося складною сумішшю речовин, яка зберегла знання про технології, торгівлю та ритуали Стародавнього Єгипту.

Сучасна наука фактично навчилася читати історію через повітря. І, можливо, саме запахи допоможуть розкрити ще чимало таємниць цивілізацій, що зникли тисячі років тому.