Як у нідерландському місті Доорн лікують українських військових та навчають українських медиків

У військовому реабілітаційному центрі в місті Доорн знаходиться провідний заклад країни з відновлення поранених військових. Там уже надали допомогу 89 українським пацієнтам з важкими бойовими травмами. Йдеться переважно про дуже складні випадки. За словами представників центру, українські пацієнти часто потребують тривалого та комплексного лікування, включно з протезуванням та інтенсивною фізичною терапією.

Центр реабілітації в Нідерландах прийняв перших українських військових наприкінці 2021 року. У той час ніхто не міг уявити, що вже за кілька місяців розпочнеться повномасштабне вторгнення Росії, і до Нідерландів прибуватимуть найтяжчі пацієнти з надскладними бойовими травмами – множинними ампутаціями, тяжкими опіками та пораненнями від мін і дронів.

Наразі тут проходять лікування п’ятеро українців: четверо військовослужбовців з тяжкими пораненнями та одна цивільна жінка. Троє українських захисників погодилися поділитися своїми історіями про те, як війна розділила їхні життя на “до” і “після”. Двоє з них попросили не показувати їхніх облич через важкі опіки та серйозні травми. З міркувань безпеки ми також не розголошуємо їхніх прізвищ і не вказуємо підрозділів, де вони служили.

ЯРОСЛАВ, ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ З БРИГАДИ «ЛЮТЬ»

Святкові гірлянди та вітальні листівки прикрашають двері палати українського захисника Ярослава. Сьогодні йому виповнилося 26 років.

Він пригощає усіх святковим тортом та жартує. Однак після тяжкого поранення лікарі в Україні майже не давали йому шансів: близько 50% його тіла було уражено опіками. Він пережив численні операції та тривале перебування в комі, однак зміг вистояти і тепер проходить складний шлях відновлення.

“Я з міста Сєверодонецьк Луганської області. Працював там поліцейським з 2017 року. На початку повномасштабного вторгнення вступив до штурмової бригади “Лють” і брав участь у контрнаступальних діях під Бахмутом. Спочатку був штурмовиком, згодом перевівся до розвідки. Виконували спеціальні операції, зокрема в районі Часового Яру. Потім нас перекинули на Торецький напрямок, і в січні 2025 року я отримав поранення. Ми заїжджали на позицію бронемашиною, проводили ротацію, вивантажувалися, мали замінити побратимів. У цей момент прилетів дрон чи снаряд. Вибух був дуже потужний. Нас було восьмеро, вижили лише двоє – я і ще один хлопець. Усі інші загинули. Я дістав надзвичайно тяжкі поранення. Зумів вибратися з палаючої машини. Мав близько 50% опіків тіла, втратив око, руки дуже постраждали, особливо ліва. Цього разу удар був особливо сильний. Я був у комі. Пізніше мене перевезли до Нідерландів. Вже тут я прийшов до тями”, – розповідає Ярослав.

Ярослав каже, що виконав понад 200 бойових операцій, рішення йти на фронт було для нього беззаперечним.

“Моє рідне місто захопили. Я розумів, що піду воювати. Це було сто відсотків. Я обрав саме поліцейську бригаду”, – розповідає він.

Ярослав переніс велику кількість операцій, зокрема на обличчі, попереду ще етапи відновлення.

“На даний момент я пройшов важкий етап заживлення моїх ран, тобто було багато операцій. Понад двадцять операцій я вже пережив за рік, і ще будуть операції на обличчі. І зараз головна задача – це відновлення функціонування всього тіла. Це щоденна фізіотерапія, ручна терапія. Я вже маю хороший прогрес. Думаю, що влітку зможу повернутися додому, в Україну, і продовжити лікування там”, – каже Ярослав.

Чоловік дуже сумує за дружиною, яка також служить у поліції, та їхнім дворічним сином. Вони нині живуть у Києві. Квартиру в рідному Сєверодонецьку розбомбили окупанти.

Говорячи про досвід лікування за кордоном, Ярослав особливо підкреслює людяне ставлення медиків.

“Я відчув себе людиною, яка потрібна, не просто черговим пораненим. Тут дуже велика підтримка, і професійна, і людська”, – зазначає він.

Водночас Ярослав наголошує, що не вважає українських лікарів гіршими. На його думку, українська медицина сьогодні працює в надзвичайно складних умовах через велику кількість поранених і обмежені ресурси.

Попри тяжкі травми, Ярослав не втрачає сили духу. У минулому він серйозно займався боксом і переконаний, що саме характер допомагає йому не здаватися.

ОЛЕКСАНДР, ДОБРОВОЛЕЦЬ ІЗ КРИМУ

53-річний Олександр – ще один український захисник, який уже півтора року проходить реабілітацію в Нідерландах. Він отримав поранення під час артобстрілу в Донецькій області, біля села Старомайорське. Внаслідок обстрілу Олександр утратив руку та отримав серйозні травми голови й обличчя.

“Мені вже зробили чотири операції на обличчі, ще планують встановлення імплантів і протеза, а подальший план лікування вирішуватимуть медики. Тут надзвичайно добре ставляться до пацієнтів. Моя родина також перебуває в Нідерландах. Вони приїхали сюди через повномасштабне вторгнення”, – каже Олександр.

Олександр розповідає, що родом із Криму, де прожив 32 роки. У 2006 році він переїхав до Херсона, де працював і згодом створив нове життя. Саме там, через кілька років, він зустрів свою майбутню дружину – вона родом із Херсона.

“Коли почалася повномасштабна війна, у 2022 році я пішов добровольцем на фронт, а дружина поїхала до Нідерландів, рятуючись від війни. Коли мене поранило, вона приїхала до Львова. Після поранення я спочатку потрапив у Покровськ, потім у Київ, далі – Львів, Варшава, знову Львів і вже потім – до Нідерландів”, – згадує він.

Олександр активно займається на тренажерах і виконує всі настанови медиків. Кожен пацієнт тут має індивідуальний графік і персональну програму реабілітації. Дорогою на процедури він показує на телефоні своє фото у військовій формі до поранення і каже, що хоче, аби його пам’ятали саме таким.

СЕРГІЙ, ВІЙСЬКОВИЙ МЕДИК З ОДЕЩИНИ

25-річний Сергій зустрічає мене у вишиванці та дозволяє його фотографувати. Сергій – український військовий медик з міста Березівка Одеської області, який понад пів року проходить реабілітацію у Нідерландах. Перш ніж потрапити до військового реабілітаційного центру в місті Доорн, лікувався в нідерландському Утрехті, а перед тим в Україні.

Через складне запалення ніг та серйозні травми його перевели з України до Нідерландів, де медики ухвалили рішення про ампутацію однієї ноги.

Сергій перебуває на лікуванні в місті Доорн із серпня і зараз проходить програму адаптації до повсякденного життя та навчання ходьбі з протезом.

“Мене здивувало, що лікарі тут завжди говорять прямо. У нас в Україні часто намагаються пом’якшувати правду, а тут факт є факт. Говорять напряму. Це допомагає швидше зрозуміти, що відбувається і що робити далі”, – розповідає Сергій.

Поранення Сергій отримав під час артобстрілу в Донецькій області, коли перебував на позиції як військовий медик.

“Я був медиком в армії, але через брак особового складу медики також виїжджали на позиції. Коли ми перебували в окопі, туди потрапив дрон, і мені сильно пошкодило ноги. Спочатку мене лікували в Дніпрі та Вінниці, а вже потім перевели до Нідерландів”, – розповідає Сергій.

Він мріє стати дитячим хірургом і готується до вступу в Одеський національний медичний університет. Наразі Сергій активно займається на тренажерах і проходить усі процедури за індивідуальною програмою реабілітації. Він також вивчає нідерландську мову, щоби краще взаємодіяти з медичним персоналом.

“Найважливіше тут, у Нідерландах, – техніка та апаратура. В Україні часто бракує обладнання, і це заважає врятувати багатьох поранених. Наш досвід швидкого прийняття рішень, навіть на полі бою, може бути корисним для нідерландських колег. Оперативно реагувати та приймати рішення – це те, що ми вміємо найкраще”, – додає Сергій.

НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКИХ РЕАБІЛІТОЛОГІВ

Вже цієї осені до Нідерландів прибуде група українських фахівців разом із пацієнтами з ампутаціями, які не потребують складних реконструктивних втручань.

Протягом шести тижнів українські медики проходитимуть навчання у військовому реабілітаційному центрі в місті Доорн, після чого зможуть самостійно виконувати базові процедури. Водночас більш досвідчені українські спеціалісти отримають змогу працювати з пацієнтами з тяжчими та комплексними травмами.

Моніка Коп-Вієрінг / Фото: ОП

“Пацієнти після шести тижнів такого навчання отримають високоякісні протези і зможуть повернутися додому, де інакше їм довелося б чекати на протезування роками”, – зазначає керівник військового реабілітаційного центру в місті Доорн Моніка Коп-Вієрінг.

Вона також зазначила, що центр реабілітації також бере участь в іншій програмі підготовки українських груп. Разом із цивільними реабілітаційними центрами вже пройшли навчання п’ять із шести груп. Військовий реабілітаційний центр у місті Доорн відповідає за ампутаційну допомогу.

“Разом з NL4UA, Superhumans в Україні та реабілітаційним центром de Hoogstraat ми розробляємо проєкт для спеціальної підготовки українських команд у сфері реабілітації та протезування при ампутаціях рук. В Україні наразі дуже бракує і потужностей, і знань у цій галузі”, – додає керівниця військового реабілітаційного центру в місті Доорн Моніка Коп-Вієрінг.

За її словами, ця програма дозволяє не лише рятувати життя та здоров’я українських захисників, а й підвищує кваліфікацію медиків, які зможуть передавати нові знання та технології своїм колегам в Україні.

Ксенія Негруца-Годска

Своєю чергою засновниця благодійного фонду Netherlands for Ukraine (Нідерланди для України, – ред.) Ксенія Негруца-Годска повідомила, що фонд NL4UA вже здійснив 159 медичних евакуацій важкопоранених українських військових до Нідерландів та наголосила на стратегічній важливості інвестування у розвиток системи реабілітації в Україні.

“Ми здійснили 159 медичних евакуацій до Нідерландів і на власні очі побачили надзвичайно високий рівень реабілітаційної допомоги. Цей досвід переконав нас, що наша більша місія – cприяти розвитку реабілітаційної системи в Україні, здатної надавати послуги міжнародного рівня вдома”, – зазначила вона.

За її словами, ключову роль у цьому відіграє підготовка та посилення експертизи медичних фахівців.

“Саме тому разом із Healthcare for Ukraine Foundation та Superhumans Center ми реалізуємо освітній проєкт NL4Superhumans. У його межах плануємо підготувати 384 спеціалістів, з яких 261 уже пройшли навчання. Паралельно розробляємо нову освітню програму, спрямовану на подолання найгостріших прогалин у сфері реабілітації в Україні, зокрема у протезуванні верхніх кінцівок, впровадженні 3D-друку в реабілітаційних центрах та розвитку національного регулювання остеоінтеграції”, – додала Негруца-Годска.

Варто зазначити, що програма NL4Superhumans реалізується за фінансової підтримки в межах проєкту Ukraine Partnership Facility (UPF) – ініціативи міністерства закордонних справ Нідерландів, спрямованої на підтримку відновлення, стійкості та інституційного розвитку України.

Наразі у військовому реабілітаційному центрі в місті Доорн стаціонарне лікування проходять п’ятеро українських захисників, ще близько десяти приїжджають на амбулаторні терапії та реабілітаційні процедури.

Реабілітологи наголошують, що відновлення українських військових – це не лише про фізичне лікування після поранень, а передусім про повернення до повноцінного життя, збереження гідності та відкриття нових можливостей попри тяжкі випробування війни.

Ірина Драбок, Гаага

Фото авторки