Серед тисяч викопних решток із знаменитих смоляних ям Ла-Бреа в Лос-Анджелесі вчені знайшли те, чого не помічали десятиліттями. Дослідники описали новий вимерлий вид земноводних — Spea labreae, невелику жабу-лопатоногу, яка жила в Північній Америці наприкінці льодовикової епохи.

Особливість відкриття в тому, що кістки цієї жаби були знайдені ще в 1950-х роках і весь цей час зберігалися в музейних фондах. Лише повторне детальне дослідження показало, що їхня форма та розміри не відповідають жодному відомому виду.

Крихітна жаба серед мамонтів і шаблезубих котів

Ла-Бреа відома насамперед величезною кількістю решток великих тварин — мамонтів, вовків та шаблезубих котів. На їхньому тлі Spea labreae виглядала майже непомітною.

Втім, саме такі маленькі тварини можуть бути надзвичайно цінними для палеонтологів. Земноводні зазвичай не долають великих відстаней і швидко реагують на зміни температури, вологості, рослинності та інших умов середовища. Тому їхня присутність у певному регіоні може розповісти про місцевий клімат набагато більше, ніж рештки великих тварин, здатних мігрувати на значні відстані.

Новий вид описали в Journal of Vertebrate Paleontology.

Від дивних кісток до нового виду

Палеоеколог Альберто Крус спочатку не шукав невідомих тварин. Він вивчав відносно мало досліджені колекції рептилій та земноводних із Ла-Бреа.

Незвичайна форма кількох кісток спершу наштовхнула його на думку, що вони могли належати травмованій або хворій тварині. Але порівняння з сучасними жабами-лопатоногами показало: відмінності були надто системними, щоб пояснити їх патологією.

Дослідник порівняв викопні рештки приблизно з 80 сучасними зразками з колекцій музеїв Лос-Анджелеса та Каліфорнійського університету в Берклі. Аналіз форми й розмірів кісток підтвердив, що йдеться про окремий, раніше невідомий вид.

Цікаво, що матеріал пролежав у колекціях близько семи десятиліть. Це ще раз показує, наскільки багато інформації може залишатися прихованою у вже знайдених музейних зразках.

Земноводні як «датчики» давнього клімату

Відкриття S. labreae важливе не лише через сам факт появи нового виду. Його рештки можуть допомогти відновити картину навколишнього середовища Лос-Анджелеса наприкінці останнього льодовикового періоду.

Амфібії особливо чутливі до змін довкілля. Якщо змінюється температура або кількість вологи, змінюється рослинність і доступність водойм — це безпосередньо впливає на жаб та інших земноводних.

Але їхні скелети дуже крихкі й погано зберігаються. Саме тому викопні рештки жаб, ропух і саламандр трапляються значно рідше, ніж кістки великих ссавців. Смоляні ями Ла-Бреа стали своєрідною природною пасткою, здатною зберігати навіть такі делікатні рештки. Цілком можливо, що в минулому існувало набагато більше видів земноводних, які просто не залишили достатньо міцних решток у звичайних умовах.

Жаба, яка більше не живе біля Лос-Анджелеса

Дослідження принесло ще одну несподіванку. Вчені виявили перші відомі для південного заходу США рештки представника роду Rhinophrynus, відомого як мексиканська риюча жаба.

Сьогодні ці земноводні не мешкають поблизу Лос-Анджелеса. Найближчі сучасні популяції розташовані приблизно за 2500 кілометрів, у південній частині Мексики. Це свідчить про те, наскільки сильно змінилися природні умови та географічне поширення видів після завершення льодовикової епохи.

Історія Spea labreae тому є не просто відкриттям ще одного вимерлого виду. Маленька жаба допомагає відтворити минуле цілого регіону й показує, як зміни клімату могли перебудовувати екосистеми. А заодно нагадує: навіть у музейних шухлядах, де викопні рештки лежать десятиліттями, іноді можуть ховатися важливі відкриття.