На українському вторинному ринку з’явився вельми цікавий екземпляр, який привертає увагу не стільки своїми технічними характеристиками, скільки станом, що наближається до ідеального. Йдеться про ЗАЗ-968М, випущений у 1993 році, який наразі перебуває у Сумах. Автомобіль, що став останнім акордом у виробництві класичного запорізького сімейства «вухатих», демонструє на одометрі всього 7 тисяч кілометрів пробігу. Враховуючи вік машини, який складає понад тридцять років, така цифра є справжньою капсулою часу, що дозволяє оцінити рівень якості та культуру експлуатації радянського автопрому на його заході.

Власник стверджує, що автомобіль зберіг оригінальне заводське лакофарбове покриття, що для моделі ЗАЗ є великою рідкістю, адже корозійна стійкість металу була ахіллесовою п’ятою цих авто. Ба більше, днище та колісні арки машини свого часу пройшли професійну антикорозійну обробку, що, ймовірно, і вберегло цей «Запорожець» від передчасної загибелі. Технічний стан авто також підтримувався на належному рівні: для потенційного покупця була проведена ревізія основних вузлів та встановлено новий комплект шин, що дозволяє експлуатувати ретро-автомобіль без необхідності термінового ремонту.

Технічні особливості та історичний контекст моделі 968М

Конструктивно ЗАЗ-968М залишається класичним представником радянського задньомоторного компонування. У моторному відсіку розташований V-подібний чотирициліндровий двигун повітряного охолодження з робочим об’ємом 1,2 літра, який генерує 45 кінських сил. У парі з ним працює чотириступенева механічна трансмісія. Хоча ці показники здаються скромними на фоні сучасних автомобілів, вони забезпечують машині масу 840 кг непогану динаміку для міських умов, а дорожній просвіт у 190 міліметрів дозволяє впевнено долати нерівності дорожнього покриття, що було критично важливо для цільової аудиторії в сільській місцевості та передмістях.

Історія моделі ЗАЗ-968М почалася у 1979 році, коли вона прийшла на зміну 968А, ставши більш раціональною та технологічною версією легендарного авто. Модель позбулася значних бічних повітрозабірників, відомих як вуха, замінивши їх на елегантніші прорізи. Протягом 90-х років, коли завод намагався утримувати позиції перед навалою вживаних іномарок, такі авто ставали вибором тих, хто шукав максимально просту, ремонтопридатну та дешеву в обслуговуванні техніку. Конкурентами в той час для нього були хіба що «Жигулі» ранніх моделей або вкрай зношені європейські малолітражки, проте ЗАЗ перемагав своєю ціною та доступністю запчастин.

Сьогодні вартість у 2250 доларів (близько 100 823 гривень) за «Запорожець» у такому стані виглядає як пропозиція, спрямована на вузьке коло поціновувачів ретро-техніки. Для колекціонера це можливість отримати «живий» екземпляр з мінімальним пробігом без проведення капітальної реставрації, яка зазвичай коштує в рази дорожче самого автомобіля. Габарити машини — 3765 мм у довжину та 1490 мм у ширину — роблять її компактною, але досить просторою для чотирьох осіб у межах свого класу. Залишається лише додати, що такі автомобілі з кожним роком стають все ціннішими як артефакти цілої епохи, поступово перетворюючись із вживаного транспорту на повноцінні музейні експонати, здатні самостійно пересуватися власним ходом.