Міжнародна команда геологів виявила свідчення існування давньої вулканічної системи на території сучасного північного заходу Ірану. Вона діяла приблизно 101–97 мільйонів років тому, але згодом її сліди приховали тектонічні рухи, ерозія та молодші вулканічні породи. Відкриття допоможе точніше відтворити історію стародавнього океану Неотетіс і процесів, які сформували сучасні континенти.

Результати дослідження опублікували в науковому журналі Geoscience Frontiers. Вчені ідентифікували раніше невідому континентальну магматичну дугу, яку назвали Азербайджанською континентальною магматичною дугою.

Як геологи знайшли сліди давніх вулканів

Дослідники вивчили вулканічні та глибинні магматичні породи, зібрані в різних районах північно-західного Ірану. Особливу увагу приділили геологічним утворенням уздовж розлому Сіях-Чешме — Хой — Мішо — Тебриз.

Щоб визначити вік порід і з’ясувати їхнє походження, команда застосувала кілька методів аналізу. Зокрема, науковці досліджували вік цирконів, ізотопний склад гафнію та загальний хімічний склад зразків.

Отримані результати вказали на континентальний магматизм — процес, який часто виникає в зонах субдукції, де одна тектонічна плита занурюється під іншу. Унаслідок цього утворюється магма, яка може підніматися крізь земну кору та спричиняти вулканічну активність.

За словами автора дослідження Алі Мохаммаді з Стамбульського технічного університету, результати свідчать, що магматична історія північно-західного Ірану значно складніша, ніж вважали раніше.

Яку роль відіграв стародавній океан Неотетіс

Вулканічна система існувала в пізньому крейдовому періоді, коли океан Неотетіс зазнавав масштабних геологічних змін. Упродовж мільйонів років рухи тектонічних плит поступово змінювали розташування океанічних басейнів і континентальних масивів.

Раніше реконструкції магматичної історії Ірану зосереджувалися переважно на двох великих структурах — магматичних дугах Сенандедж — Сірджан та Уруміє — Доктар. Виявлення ще однієї дуги свідчить про окремий етап вулканічної активності в регіоні наприкінці крейдового періоду.

На думку дослідників, важливу роль міг відіграти розлом Сіях-Чешме — Хой — Мішо — Тебриз. Він може позначати значну тектонічну межу, пов’язану зі змінами в системі океану Неотетіс.

Одним із можливих механізмів був відкат субдукційної плити — процес, за якого занурена плита поступово зміщується назад у міру опускання в мантію. Такі рухи могли сприяти переміщенню вулканічних дуг і пояснювати відносно короткий період активності виявленої системи.

Чому відкриття важливе для науки

Сліди давніх вулканічних систем часто важко розпізнати. Тектонічні деформації розбивають їх на окремі фрагменти, ерозія знищує частину порід, а осадові відклади приховують решту під товстими шарами земної поверхні. Молодша вулканічна активність також може ускладнювати визначення віку та походження давніх структур.

Виявлення Азербайджанської континентальної магматичної дуги допоможе науковцям краще зрозуміти, як взаємодіяли тектонічні плити, змінювалося положення вулканічних поясів і поступово закривався океан Неотетіс.

Цей океан суттєво вплинув на геологічний розвиток Східного Середземномор’я, Близького Сходу та Західної Азії. Його зникнення стало одним із чинників формування сучасного рельєфу цих регіонів.

Нове відкриття не лише доповнює геологічну історію Ірану, а й демонструє, як ретельне вивчення порід може відкрити раніше невідомі етапи еволюції Землі.