Часто ревнощі у дорослому віці йде з дитинства. Наприклад, з дитячої конкуренції з братами та сестрами за похвалу та увагу батьків, у якій ревнивець відчував себе таким, що програв.

“Все це переноситься в сім’ю. Людина і там відчуває себе програвшою. Спроби цього уникнути і не допустити думки про те, що обрали не її, лежать в основі ревнощів, переслідувань, стеження”, – зазначила фахівець.

Лікар пояснила, що ревнивці найчастіше – це егоїстичні натури з дитячою травмою. А відчуття спокою та щастя їм може дати лише повне володіння партнером. Інтерес до його почуттів відсутній. У деяких випадках ревнощі набувають параноїдальних форм.

“Людина вважає партнера власністю. Вона намагається істерично зберегти свої кордони, переживаючи і турбуючись, що все зруйнується. Вона відчуває колосальне почуття тривоги, що її залишать, що знову виникне відчуття дитячої покинутості, і намагається всіляко цього уникнути”, – продовжила психолог.

За її словами, найчастіше це “самозаводний” процес, який складно зупинити. У деяких випадках потрібна допомога фахівця.