18 Навіть у місцях, де життя здається майже неможливим, природа знаходить спосіб вижити. Нове дослідження показало, що під поверхнею пустелі Атакама — одного з найсухіших регіонів на планеті — приховується значно складніший і різноманітніший світ живих організмів, ніж вважалося раніше.
Міжнародна група вчених під керівництвом дослідників з Кельнського університету вивчала ґрунтових нематод — мікроскопічних круглих червів, які мешкають у ґрунті. Атакама відома майже повною відсутністю опадів, високою солоністю ґрунтів, різкими перепадами температур і сильним ультрафіолетовим випромінюванням. Проте навіть у таких екстремальних умовах дослідники виявили різні види нематод, що розробили власні стратегії виживання.
Нематоди є одними з найпоширеніших багатоклітинних організмів на Землі. Вони відіграють ключову роль у ґрунтових екосистемах: регулюють чисельність бактерій, беруть участь у кругообігу поживних речовин і слугують індикаторами стану ґрунту. Їх знаходять усюди — від глибин океану до полярних регіонів і надсолоних земель, тому вчених особливо зацікавило, як саме ці істоти пристосовуються до життя в «сухому граничному режимі».
Для дослідження команда обрала шість ділянок Атаками з різними умовами: гірські райони з відносно більшою вологістю, солончаки з інтенсивним ультрафіолетовим випромінюванням, ділянки, де життя підтримується завдяки туманам, а також піщані дюни, висохлі русла річок і соляні озера. Зібрані зразки ґрунту дозволили проаналізувати видовий склад нематод, їхні способи розмноження та структуру популяцій.
Результати показали чіткий зв’язок між умовами довкілля і типами організмів. На більших висотах переважали види, здатні до безстатевого розмноження — це підтверджує гіпотезу, що в екстремальних умовах такий спосіб дає еволюційну перевагу. Різноманіття видів зростало там, де було більше вологи, а температура і її коливання суттєво впливали на те, які популяції могли закріпитися в конкретній місцевості.
Водночас дослідження виявило й тривожні сигнали. У деяких районах ґрунтові харчові ланцюги виявилися спрощеними, що може свідчити про вразливість таких екосистем і їхню чутливість до подальших змін. На тлі глобального зростання посушливості ці висновки набувають особливого значення.
Науковці наголошують: розуміння того, як життя пристосовується до крайніх умов, допоможе точніше оцінювати наслідки кліматичних змін для екосистем у всьому світі. Пустеля Атакама показує, що навіть у найсуворіших середовищах біорізноманіття може бути більшим, ніж ми очікуємо — і водночас набагато крихкішим.
