Коли йдеться про пластикове забруднення, більшість людей уявляє океани, засмічені пляшками, або мікропластик у морепродуктах. Проте дедалі більше досліджень показують, що пластик присутній не лише у воді та ґрунті, а й у повітрі, яким ми дихаємо щодня. Нове дослідження німецьких науковців виявило, що значна частина цього забруднення походить від автомобільних шин.

Фахівці з Інституту тропосферних досліджень Лейбніца та Університету Карла фон Оссецького в Ольденбурзі провели аналіз складу повітря в Лейпцигу. Результати виявилися тривожними: середньостатистичний мешканець міста щодня вдихає близько 2,1 мікрограма пластикових частинок.

На перший погляд ця цифра здається незначною, однак дослідники пов’язують такий рівень впливу зі збільшенням ризику смертності від серцево-судинних захворювань на 9%, а від раку легень — на 13%. Ба більше, за оцінками авторів роботи, цей ризик може перевищувати вплив традиційних дрібнодисперсних частинок, які давно вважаються одним із головних забруднювачів повітря в Європі.

Під час дослідження вчені виявили в атмосфері одинадцять різних типів полімерів, серед яких поліетилен, полівінілхлорид (ПВХ) і поліетилентерефталат (ПЕТ). Однак найбільшу частку — приблизно 65% усіх пластикових частинок — становили саме продукти зношування автомобільних шин.

Це означає, що навіть перехід на електромобілі навряд чи розв’яже проблему. Навпаки, деякі експерти припускають, що ситуація може ускладнитися. Річ у тім, що електрокари зазвичай важчі за автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння, а отже, створюють більше навантаження на шини, прискорюючи їхнє стирання.

Виявити такі частинки виявилося непростим завданням. На відміну від звичайних забруднювачів, пластик представлений великою кількістю різних матеріалів, а його найдрібніші фрагменти практично неможливо зафіксувати за допомогою стандартних оптичних методів.

Для аналізу науковці використали складну технологію, яка поєднує піроліз, газову хроматографію та мас-спектрометрію. Спочатку вони створили своєрідні «хімічні відбитки» для кожного виду полімерів, а потім порівняли їх із зразками повітря, зібраними протягом двох тижнів.

Особливу небезпеку становлять нанопластикові частинки розміром менше одного мікрометра. Через свої мізерні розміри вони здатні проникати глибоко в легені та навіть потрапляти до кровоносної системи. Дослідники вважають, що такі частинки можуть провокувати запальні процеси, оксидативний стрес і переносити в організм інші шкідливі речовини, зокрема важкі метали та поліциклічні ароматичні вуглеводні.

Попри зростання кількості доказів потенційної небезпеки мікро- та нанопластику, ані Всесвітня організація охорони здоров’я, ані Європейський Союз наразі не встановили офіційних нормативів щодо допустимої концентрації пластикових частинок у повітрі.

Автори роботи наголошують, що їхнє дослідження стало одним із перших у Німеччині, де вдалося не лише виявити мікропластик у повітрі, а й точно визначити його походження за типами полімерів. Наступним кроком стане вивчення сезонних змін концентрації таких частинок протягом року.

На думку вчених, настав час переглянути підходи до контролю якості повітря та враховувати забруднення від автомобільних шин як окрему й дуже важливу екологічну проблему. Адже поки увага суспільства зосереджена на вихлопних газах, у повітрі непомітно накопичується інший вид забруднення, який може становити не меншу загрозу для здоров’я людей.