Міжнародна група дослідників зробила відкриття, яке може змінити уявлення про поширення онкологічних захворювань у дикій природі. Науковці з Університету Вермонта з’ясували, що меланома у бурого сомика (Ameiurus nebulosus) здатна передаватися від однієї риби до іншої. Це перший в історії підтверджений випадок заразного раку серед прісноводних тварин.

Незвичайні чорні плями, які виявилися пухлинами

Усе почалося ще у 2012 році, коли рибалки та біологи стали дедалі частіше помічати у бурих сомиків із озера Мемфремагог, що лежить на кордоні США та Канади, великі чорні підняті утворення на шкірі. Уже за два роки такі ураження спостерігали майже у третини досліджених риб.

Спочатку вчені припускали, що причиною є вірусна інфекція, забруднення водойми або токсичні речовини. Проте лабораторні аналізи показали несподіваний результат — це була меланома, один із видів раку шкіри. Дослідників здивував сам факт появи меланоми у донної риби, адже цей тип пухлин зазвичай асоціюється з надмірним впливом ультрафіолетового випромінювання.

Генетика відкрила справжню природу захворювання

Щоб зрозуміти походження пухлин, науковці порівняли ДНК пухлинної тканини зі здоровими клітинами тих самих риб.

Результати виявилися сенсаційними. Замість того щоб бути генетично спорідненими зі своїм господарем, пухлинні клітини різних риб виявилися майже однаковими між собою. Це означає, що рак не виникає окремо у кожної особини, а буквально переходить від однієї риби до іншої. Фактично пухлинні клітини поводяться як окремий живий паразит, який використовує організм нового господаря для подальшого існування.

Лише четвертий подібний випадок у світі

Подібні захворювання трапляються надзвичайно рідко. До цього часу наука знала лише три види заразного раку:

• пухлини морди у тасманійських дияволів;
• трансмісивну венеричну пухлину собак;
• лейкемієподібні пухлини у деяких двостулкових молюсків.

Тепер до цього короткого списку вперше додалася прісноводна риба.

Як рак передається між сомиками

Точний механізм передачі поки що залишається загадкою. Вчені звернули увагу на цікаву закономірність: найчастіше пухлини виявляють у дорослих риб, які вже досягли репродуктивного віку.

Імовірно, зараження відбувається під час нересту, коли сомики тісно контактують між собою. Додатковим фактором може бути й спосіб життя цих риб. Вони не мають луски та більшість часу проводять на дні водойм, де можуть контактувати із частинками ґрунту, що містять живі пухлинні клітини.

Чи винне забруднення?

Після появи новини екологи припустили, що причиною раку можуть бути токсичні речовини або полігони відходів поблизу озера. Проте дослідження не підтвердило цю версію.

Хворих риб знаходили по всій території озера, а також у кількох інших водоймах Вермонта, Нью-Гемпшира, Мену та канадського Нью-Брансвіка. Багато з цих місць мають чисту воду і розташовані далеко від промислових підприємств.

Втім, науковці звернули увагу на іншу цікаву деталь. У пухлинних клітинах було зафіксовано підвищений вміст миш’яку, а райони поширення захворювання збігаються з природними зонами, де цей елемент міститься у ґрунтах. Поки що невідомо, чи саме миш’як провокує розвиток пухлини, чи лише робить риб більш вразливими до зараження.

Загрози для людей немає

Попри незвичайність відкриття, дослідники наголошують: для людини ця форма раку не становить небезпеки. Пухлинні клітини не здатні виживати або розмножуватися в організмах інших видів, тому заразитися від риби неможливо.

Давня загадка може мати несподіване пояснення

Цікаво, що подібні випадки могли спостерігати ще майже 170 років тому.

У щоденниках американського письменника Генрі Девіда Торо, датованих 1852 та 1858 роками, описані сомики з великими чорними ураженнями на голові та плавцях. Тоді він назвав це своєрідною «чорною проказою». Сьогодні вчені припускають, що Торо міг стати одним із перших людей, які задокументували цю незвичайну заразну меланому.

Нові можливості для науки

Дослідники вважають, що це відкриття має велике значення не лише для екології, а й для медицини. Вивчаючи, як пухлинні клітини навчилися виживати окремо від свого першого господаря та заражати нових, науковці можуть краще зрозуміти механізми розвитку раку загалом.

Крім того, відкриття змушує переглянути уявлення про рідкісність таких захворювань. Цілком можливо, що заразний рак у природі трапляється значно частіше, але досі його просто не шукали цілеспрямовано. Саме тому зараз біологи розпочали масштабні обстеження річок і озер Нової Англії, щоб з’ясувати, наскільки широко поширене це унікальне захворювання і де саме воно виникло вперше.