Група британських та австралійських геологів зробила унікальне відкриття. Їм вдалося встановити походження 6-тонного вівтарного каменю, що стоїть у центрі доісторичної пам’ятки Стоунхендж. Як виявилося, його доставили до місця будівництва пам’ятника епохи неоліту з північної частини Шотландії майже за 700 км. Це набагато далі, ніж вважалося раніше.

Результати дослідження у середу опублікував журнал Nature. В інтерв’ю ВВС професор Нік Пірс з Аберістійського університету повідомив, що вчені були вражені тим фактом, що кам’яну брилу було доставлено з північно-східної частини Шотландії.

Найбільше каміння вагою 20-30 тонн було взято за 30 км від пам’ятника. «Блакитне» каміння було доставлено до місця будівництва з пагорбів Преселі, що знаходяться в Уельсі за 225 км. Донедавна вважалося, що вівтарний камінь також привезли з Уельсу. Геологи встановили, що він не збігається з камінням на пагорбах Преселі.

Вчені попросили валлійського аспіранта Ентоні Кларка дослідити зразок породи за допомогою складного обладнання. Проведений ним аналіз показав, що порода складається з пресованих зерен, у кожного з яких є унікальні хімічні характеристики та вік. Вони є чимось на кшталт ДНК чи «відбитка пальця».

Залишається загадкою, як вівтарний камінь був доставлений до Стоунхенджа. Існують щонайменше дві гіпотези: його приніс лід в епоху останнього льодовикового періоду або люди. Дослідники вважають гіпотезу про переміщення каменю кригою малоймовірною. Справа в тому, що вона не співвідноситься з відомими схемами руху льоду в Стоунхендж із північно-східної частини Шотландії. Крім цього, відсутні докази того, що за часів останнього льодовикового періоду південь Англії був покритий крижаним покривом.