122
Знаєте те відчуття, коли дихаєте свіжим повітрям на природі? Це може бути більше, ніж просто відсутність забруднення. Коли ми думаємо про поживні речовини, ми думаємо про те, що ми отримуємо з раціону. Але уважний аналіз наукової літератури показує, що є вагомі докази того, що люди також можуть поглинати деякі поживні речовини з повітря.
У новій перспективній статті, опублікованій в Advances in Nutrition, ми називаємо ці вдихувані поживні речовини «аеронутрієнтами», щоб відрізнити їх від «гастронутрієнтів», які поглинаються кишківником. Ми пропонуємо, щоб дихання доповнювало наш раціон основними поживними речовинами, такими як йод, цинк, марганець і деякі вітаміни. Цю ідею переконливо підтверджують опубліковані дані. Отже, чому ви не чули про це досі?
Дихання постійне
Ми вдихаємо приблизно 9000 літрів повітря на день і 438 мільйонів літрів протягом життя. На відміну від їжі, дихання ніколи не зупиняється. Наш вплив на компоненти повітря, навіть у дуже малих концентраціях, з часом збільшується.
На сьогодні більшість досліджень щодо впливу повітря на здоров’я зосереджено на забрудненні. Основна увага приділяється відфільтруванню того, що погано, а не того, що може бути корисним. Крім того, оскільки один вдих містить мізерну кількість поживних речовин, це не здавалося значущим.
Протягом тисячоліть різні культури цінували природу та свіже повітря як цілющі. Наша концепція аеронутрієнтів показує, що ці погляди підкріплені наукою. Кисень, наприклад, технічно є живильною речовиною – хімічною речовиною, «необхідною організму для підтримки основних функцій». Ми просто не схильні називати це таким чином, тому що ми дихаємо ним, а не їмо.
Як же діють аеронутрієнти?
Аеронутрієнти потрапляють в наше тіло, поглинаючись мережею крихітних кровоносних судин у носі, легенях, нюховому епітелії (області, де відчувається запах) і ротоглотці (задній частині горла). Легені можуть поглинати набагато більші молекули, ніж кишківник – у 260 разів більше, якщо бути точним. Ці молекули всмоктуються неушкодженими в кров і мозок.
Наркотики, які можна вдихнути (наприклад, кокаїн, нікотин і анестетики, якщо назвати декілька), потраплять в організм протягом декількох секунд. Вони ефективні при набагато нижчих концентраціях, ніж це було б необхідно, якби їх споживали через рот.
Для порівняння, кишківник розщеплює речовини на найдрібніші частини за допомогою ферментів і кислот. Коли вони потрапляють у кров, вони метаболізуються та детоксикуються в печінці. Кишківник чудово сприймає крохмаль, цукор та амінокислоти, але не дуже добре сприймає певні класи ліків. Насправді вчені постійно працюють над удосконаленням ліків, щоб ми могли ефективно приймати їх всередину.
Докази існують десятиліттями
Багато наукових ідей, очевидних у ретроспективі, весь час були у нас під носом. Дослідження, проведені в 1960-х роках, показали, що працівники пралень, які піддавалися впливу йоду в повітрі, мали вищий рівень йоду в крові та сечі.
Зовсім недавно дослідники в Ірландії вивчали школярів, які живуть поблизу багатих морськими водоростями прибережних районів, де рівень йоду в атмосфері був набагато вищим. Ці діти мали значно більше йоду в сечі, і ймовірність йодного дефіциту була меншою, ніж ті, хто живе в прибережних районах із низькими водоростями або в сільській місцевості. За вмістом йоду в їх раціоні відмінностей не було.
Це свідчить про те, що йод у повітрі – особливо в місцях з великою кількістю морських водоростей – може допомогти доповнити харчовий йод. Це робить його аеронутрієнтом, який наш організм може засвоювати через дихання.
Марганець і цинк можуть потрапляти в мозок через нейрони, які сприймають запахи в носі. Марганець є важливою поживною речовиною, але його надмірна кількість може завдати шкоди мозку. Це спостерігається у зварювальників, які піддаються впливу високих рівнів із повітря та мають шкідливі рівні накопичення марганцю.
Війки (структури, схожі на волосся) в нюховій і дихальній системі мають спеціальні рецептори, які можуть зв’язуватися з низкою інших потенційних аеронутрієнтів. До них відносяться такі поживні речовини, як холін, вітамін С, кальцій, марганець, магній, залізо і навіть амінокислоти.
Дослідження, опубліковані понад 70 років тому, показали, що аерозольний вітамін B12 може лікувати дефіцит вітаміну B12. Це надзвичайно важливо для людей із високим рівнем дефіциту В12, таких як вегани, люди похилого віку, хворі на діабет і люди, які надмірно вживають алкоголь.
Якщо ми приймемо аеронутрієнти, що далі?
Ще багато невідомого. По-перше, нам потрібно з’ясувати, які компоненти повітря корисні для здоров’я в природних умовах, таких як зелені зони, ліси, океан і гори. На сьогодні дослідження переважно зосереджені на токсинах, твердих частинках і алергенах, таких як пилок. Далі нам потрібно буде визначити, які з цих компонентів можна класифікувати як аеронутрієнти.
З огляду на те, що вітамін B12 у формі аерозолю вже доведено як безпечний та ефективний, подальші дослідження можуть з’ясувати, чи може перетворення інших поживних мікроелементів, таких як вітамін D, в аерозолі допомогти боротися з широко поширеним дефіцитом поживних речовин.
Нам потрібно вивчити ці потенційні аеронутрієнти в контрольованих експериментах, щоб визначити дозу, безпеку та внесок у раціон. Це особливо актуально в місцях, де повітря сильно фільтрується, наприклад у літаках, лікарнях, підводних човнах і навіть космічних станціях.
Можливо, ми виявимо, що аеронутрієнти допомагають запобігти деяким із сучасних хвороб урбанізації. Одного разу рекомендації з харчування можуть рекомендувати вдихати поживні речовини. Або що ми проводимо достатньо часу, дихаючи на природі, щоб отримати аеронутрієнти на додаток до здорового, збалансованого харчування.
