Пустеля — це не обов’язково море піску під палючим сонцем. Головний критерій — кількість опадів. Якщо територія отримує менш як приблизно 250 міліметрів опадів на рік, її вважають пустелею. Саме тому крижана Антарктида офіційно є найбільшою пустелею планети.

Антарктичний континент займає близько 14,2 мільйона квадратних кілометрів, але його внутрішні райони отримують надзвичайно мало снігу. Причина проста: холодне повітря здатне утримувати дуже мало водяної пари. Тож навіть за величезної кількості льоду вологи для нових опадів майже немає.

На формування пустель впливають кілька природних механізмів. У субтропіках сухе повітря опускається, нагрівається і перешкоджає утворенню хмар. Гірські хребти також можуть буквально «вичавлювати» вологу зі stormових систем. Саме так виникають посушливі райони за горами.

Важливу роль відіграють і холодні океанічні течії. Біля узбережжя Намібії та Чилі вони охолоджують повітря, зменшуючи випаровування. У результаті можуть утворюватися тумани, але дощі випадають украй рідко. Саме тому пустеля Атакама вважається одним із найсухіших місць Землі.

Антарктида демонструє ще більш екстремальний варіант. У Сухих долинах Мак-Мердо сильні катабатичні вітри спускаються з полярного плато й видаляють залишки снігу та льоду, залишаючи після себе каміння і голу землю.

Цікаво, що пустелі не залишаються незмінними. Через зміни глобальної циркуляції атмосфери сухі субтропічні зони поступово зміщуються до полюсів. За даними ООН, у період до 2020 року близько 77,6% суходолу стало сухішим порівняно з попередніми десятиліттями.

Тож Антарктида нагадує про важливу річ: пустеля — це передусім місце, де води надто мало, незалежно від того, чи вкрито воно піском, камінням або кілометрами льоду.