У Єгипті знайшли 17-мільйонолітню мавпу: відкриття може переписати історію походження людини

Міжнародна команда палеонтологів повідомила про відкриття нового виду викопної людиноподібної мавпи, який жив приблизно 17–18 мільйонів років тому на території сучасного Єгипту. На думку вчених, ця знахідка може суттєво змінити уявлення про те, де саме виникли предки сучасних людиноподібних мавп і людини.

Дослідження, опубліковане в журналі Science, описує новий вид Masripithecus moghraensis, останки якого були знайдені у знаменитому місцезнаходженні викопних тварин Ваді-Могра на півночі Єгипту. Це перша достовірно підтверджена знахідка людиноподібної мавпи такого віку в Північній Африці.

Протягом десятиліть науковці вважали, що ключові етапи ранньої еволюції людиноподібних мавп відбувалися переважно у Східній Африці. Саме там було знайдено більшість відомих скам’янілостей раннього міоцену. Водночас Північна Африка залишалася своєрідною «білою плямою» на еволюційній карті через відсутність відповідних викопних решток.

Автори нового дослідження зазначають, що саме ця прогалина могла суттєво спотворювати наше розуміння походження сучасних людиноподібних мавп. Відкриття Masripithecus moghraensis свідчить про те, що Північна Африка також була важливим центром розвитку ранніх представників цієї групи.

За словами керівника дослідження Хешама Саллама з Університету Мансури, команда палеонтологів шукала подібну знахідку майже п’ять років. Науковці були переконані, що саме в цьому регіоні приховується відсутня ланка еволюційної історії, і тепер їм вдалося знайти вагомий доказ своєї гіпотези.

Назва нового роду походить від арабського слова Masr, що означає «Єгипет», та грецького pithekos — «мавпа». Видову назву moghraensis він отримав на честь місця знахідки — Ваді-Могра.

Хоча вченим вдалося знайти лише нижню щелепу, вона виявилася надзвичайно інформативною. Будова зубів і самої щелепної кістки значно відрізняється від усіх відомих ранніх людиноподібних мавп аналогічного віку.

Особливу увагу дослідників привернули великі ікла та премоляри, а також корінні зуби із масивною округлою жувальною поверхнею. Такі анатомічні особливості свідчать про те, що Masripithecus був добре пристосований до різноманітного раціону.

Ймовірно, основу його харчування складали фрукти, однак у разі нестачі їжі він міг без проблем розгризати тверде насіння, горіхи чи інші жорсткі рослинні продукти. Подібна універсальність могла стати важливою перевагою в умовах кліматичних змін, коли на території Північної Африки почали формуватися більш виражені сухі та вологі сезони.

Однак найцікавішими стали результати еволюційного аналізу. Дослідники використали сучасні статистичні методи, поєднавши дані про анатомію викопних видів, генетичну інформацію сучасних людиноподібних мавп та геологічний вік знахідок.

Отримані результати показали, що Masripithecus може бути ближчим до спільного предка сучасних людиноподібних мавп, ніж будь-які відомі представники раннього міоцену зі Східної Африки.

Більше того, моделювання поширення стародавніх видів вказує, що саме територія Північної Африки та Близького Сходу могла бути основним регіоном, де жив спільний предок усіх сучасних людиноподібних мавп — від гібонів і орангутанів до горил, шимпанзе та людей.

Близько 17–18 мільйонів років тому цей регіон перебував на перехресті Африканської та Аравійської літосферних плит, які поступово зближувалися з Азією. Через періодичні зміни рівня моря тут виникали природні сухопутні коридори, якими тварини могли мігрувати між Африкою та Євразією.

Саме тому Masripithecus може стати важливою ланкою, що пояснює, як предки сучасних людиноподібних мавп поширилися до Європи та Азії після появи відповідних сухопутних шляхів.

Співавтор дослідження Ерік Сейфферт із Університету Південної Каліфорнії визнав, що нові дані змусили його переглянути власні погляди на еволюцію приматів. Якщо раніше він вважав найбільш імовірним місцем виникнення спільного предка сучасних людиноподібних мавп Східну Африку, то тепер результати дослідження серйозно ставлять цю гіпотезу під сумнів.

Науковці впевнені, що майбутні експедиції до Північної Африки можуть принести ще більше сенсаційних відкриттів. За їхніми словами, значна частина історії походження людини та її найближчих родичів усе ще прихована під товщею давніх відкладень, які лише починають ретельно досліджуватися. Нові знахідки можуть остаточно змінити сучасне уявлення про те, де саме зародилася еволюційна гілка, що зрештою привела до появи сучасної людини.