У Тихому океані існує явище, яке протягом століть допомагало стародавнім мореплавцям орієнтуватися серед безкрайніх вод, але сучасна наука досі не має остаточної відповіді, що саме його спричиняє. Це te lapa — короткі підводні спалахи світла, які з’являються в темряві океану без гроз, блискавок чи інших очевидних джерел енергії.

Для мешканців Полінезії ці загадкові спалахи були не просто природною дивиною. Вони могли бути своєрідними «маяками» посеред океану, які вказували напрямок до островів.

Світло з глибин, яке бачили давні навігатори

Тихоокеанське кільце вогню — зона високої сейсмічної активності, що простягається від Індонезії до узбережжя Чилі, — відоме вулканами та землетрусами. Саме в цьому регіоні моряки протягом тисяч років повідомляли про дивні світлові спалахи під поверхнею води.

Te lapa описують як коротку смугу світла, яка раптово виникає в океані й так само швидко зникає. Це не схоже на звичайну блискавку в небі: спалах ніби проходить крізь воду, нагадуючи промінь ліхтаря, який хтось увімкнув і одразу вимкнув.

Одним із небагатьох людей, які особисто бачили це явище, була культурна антропологиня Маріанн Джордж. У 1993 році під час зустрічі з Алiкі Колоко Кавеі — вождем народу Таумако з Соломонових островів — вона дізналася про традиційні методи навігації полінезійських мореплавців.

Кавеі був нащадком легендарного мандрівника Лати та з дитинства навчався мистецтва пошуку шляху океаном за зірками, хвилями та природними ознаками. Свої знання він передавав через Vaka Taumako Project. За словами Кавеі, te lapa виникало поблизу прихованої землі й допомагало досвідченим навігаторам знаходити острови вночі, навіть коли небо було затягнуте хмарами.

Давні моряки знали, як використовувати хвилі

Полінезійські навігатори не мали сучасних приладів, але володіли глибокими знаннями про океан. Вони аналізували напрямок хвиль, течії, поведінку птахів і навіть зміни у структурі водної поверхні.

Кавеі припускав, що te lapa може бути пов’язане з взаємодією океанських хвиль. Коли хвилі з різних напрямків зустрічаються поблизу островів, вони можуть підсилювати одна одну або руйнуватися. Така взаємодія, на його думку, могла діяти як величезна природна лінза, яка фокусує світло. Це пояснення частково відповідає спостереженням навігаторів, але не розкриває природу самого світіння.

Гіпотеза про підводні електричні розряди

Одну з можливих відповідей учені шукають у незвичайних електромагнітних процесах, які відбуваються глибоко під водою. Дослідження за допомогою підводних апаратів показали, що біля гідротермальних джерел і вулканічних районів океанського дна можуть виникати стрибки напруги. Це особливо цікаво, оскільки саме такі зони мають сильну електромагнітну активність через рух тектонічних плит.

На перший погляд ідея підводної блискавки здається неможливою. Морська вода є хорошим провідником електрики, адже розчинені солі утворюють іони, які легко переносять заряд. Теоретично електричний імпульс мав би швидко розсіюватися.

Однак дослідники припускають, що в окремих умовах заряд може накопичуватися завдяки природним «ізоляторам». Серед можливих факторів називають:

• бульбашки газу в товщі води;
• різкі температурні перепади;
• мінеральні частинки у потоках гарячої води з гідротермальних джерел.

Коли заряд досягає критичного рівня, може виникати короткий електричний розряд, який здатний створювати світловий ефект.

Чи можуть це бути живі організми?

Інша версія пов’язує te lapa з біолюмінесценцією — здатністю деяких морських організмів виробляти світло. Дослідник Гарвардського університету Джон Хут у рамках Underwater Lightning Project провів експеримент із динофлагелятами — мікроорганізмами, які світяться у відповідь на механічний вплив.

Учений помістив воду з великою кількістю цих організмів у спеціальний резервуар, створив хвилі за допомогою рухомої приманки риби, а потім вимкнув світло. Через деякий час камера зафіксувала блакитні смуги світіння, що проходили крізь воду.

Цей експеримент показав, що живі організми справді можуть створювати схожі ефекти. Проте залишається питання: чи здатні великі скупчення таких мікроорганізмів створювати настільки сильні сигнали, які фіксували підводні апарати? На думку Хута, це можливо, але малоймовірно.

Загадка, яка пережила тисячоліття

Дослідники вже знають, чим te lapa точно не є. Це не відбиття світла від зірок чи супутників, не звичайні атмосферні явища й не таке явище, як вогні Святого Ельма, які виникають через електричні розряди в повітрі. Але остаточного пояснення досі немає.

«Наразі не існує чіткої відповіді щодо походження te lapa», — зазначав Джон Хут у своїй роботі 2016 року.

Для розгадки феномену потрібні нові спостереження за допомогою надчутливих камер і спеціального обладнання, здатного працювати в темних глибинах океану.

Можливо, таємничі спалахи, які колись були орієнтирами для полінезійських мандрівників, виявляться результатом складної взаємодії електрики, геології та живих організмів. А можливо, океан ще приховує механізм, якого наука поки не здатна пояснити.