Успіх АдН оголює слабкість традиційних партій і створює нові ризики для курсу Берліна

Вересень став для Німеччини місяцем важливих регіональних виборів і серйозним політичним випробуванням для партій правлячої коаліції. Протягом трьох тижнів оновилися ландтаги Саксонії-Ангальт, Мекленбургу-Передньої Померанії та Берліна, а в Нижній Саксонії відбулися масштабні комунальні вибори. Головний підсумок – подальше посилення ультраправої «Альтернативи для Німеччини» (АдН). У двох східних землях вона вийшла на перше місце, тоді як ХДС і СДПН – партнери у федеральній коаліції – зазнали відчутних електоральних втрат.

Водночас говорити про однозначний «поворот Німеччини вправо» було б спрощенням. У Берліні перемогла Ліва партія, а на заході країни традиційні політичні сили зберігають значно сильніші позиції. Вересневі вибори радше засвідчили іншу тенденцію – послаблення політичного центру, тоді як дедалі більше виборців шукають альтернативу на його правому або лівому фланзі.

Для України особливо важливим є зростання саме АдН. Партія не тільки залишається одним із головних внутрішньополітичних опонентів уряду Фрідріха Мерца, а й пропонує принципово інший курс щодо Росії та України – від припинення військової допомоги Києву до скасування санкцій проти Москви та відновлення «Північного потоку».

І це вже не позиція маргінальної політичної сили. У двох східних землях за АдН проголосували майже 40% виборців.

АДН ЩЕ БІЛЬШЕ ПОСИЛЮЄТЬСЯ НА СХОДІ, АЛЕ КРАЇНА ГОЛОСУЄ ПО-РІЗНОМУ

Найгучніший результат вересня зафіксували у східнонімецькій Саксонії-Ангальт, розташованій на території колишньої Німецької Демократичної Республіки (НДР).

Ландтаг

АдН тут отримала 43,8% голосів – на 23 процентні пункти більше, ніж п’ять років тому. Християнсько-демократичний союз (ХДС), який десятиліттями був головною політичною силою землі, залишився далеко позаду з 17,2%. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) набрала 9,3%.

«Альтернативі» не вистачило трьох мандатів до абсолютної більшості: вона здобула 39 із 83 місць. Однак перше місце ще не означає автоматичного отримання влади.

ХДС, СДПН, Зелені та Ліві від коаліції з АдН відмовляються. Лівопопулістська партія BSW веде з нею переговори щодо можливої співпраці з деяких питань, зокрема енергетики і так званої мирної політики, але не готова голосувати за лідера АдН Ульріха Зіґмунда як прем’єра. Станом на початок жовтня сталої більшості для формування нового уряду в Магдебурзі немає.

Але головний висновок цих виборів лежить не в коаліційній арифметиці.

Пояснювати результат АдН лише як голосування протесту стає дедалі важче. Післявиборчі опитування Infratest dimap показали: 54% жителів Саксонії-Ангальт вважають, що вона ближча до проблем громадян, ніж інші партії. Показовою є й економіка – сфера, у якій ХДС традиційно мав сильні позиції. Якщо у 2021 році 41% виборців вважали саме ХДС найбільш компетентним в економічних питаннях, а АдН – лише 8%, то тепер АдН навіть трохи випередила християнських демократів – 30% проти 28%.

Тобто для значної частини виборців Саксонії-Ангальт АдН поступово стає вже не інструментом, яким раз на кілька років карають владу, а політичною силою, якій готові довірити безпосередньо владу.

Проте Саксонія-Ангальт – це не вся Німеччина.

На виборах до органів місцевого самоврядування у Нижній Саксонії, одній із західних земель Німеччини, ХДС залишився першою силою в округах і незалежних містах, набравши 27,2%. СДПН отримала 24,6%, АдН – 15,9%. Це далеко від східнонімецьких 40%, хоча результат АдН порівняно з попередніми виборами зріс більш ніж утричі. 

Іншу картину показав і Мекленбург-Передня Померанія. Там АдН також перемогла – із 38,2%, однак СДПН прем’єр-міністерки Мануели Швезіґ відстала лише на кілька пунктів, отримавши 35,5%. Натомість ХДС зазнав історичної поразки: набрав 4,9% і вперше в історії ФРН не потрапив до земельного парламенту. 

Фрідріх Мерц назвав «катастрофою» результат партії, яку очолює, на виборах у Мекленбурзі-Передній Померанії, водночас давши зрозуміти, що від запланованих реформ відмовлятися не збирається.

Перемога АдН і тут не означає, що вона очолить земельний уряд. СДПН веде переговори з Лівою партією та Зеленими, які разом мають достатньо мандатів для більшості.

А Берлін узагалі дав дзеркальну відповідь на невдоволення політичним центром. Там перемогла Ліва партія з 25,7%. ХДС отримав 18,8%, АдН – 16,3%, Зелені – 14,3%, СДПН – 12,1%. Соціал-демократи вже погодилися на зондувальні переговори з Лівими та Зеленими щодо можливого формування нового уряду.

Отже, вересневі вибори не дають підстав говорити про однаковий рух усієї країни вправо. У двох східних землях АдН стала першою силою, у Берліні невдоволення центром значною мірою пішло вліво, а в більшості західних земель традиційні партії поки що зберігають сильніші позиції.

Водночас посилення «Альтернативи» уже давно не є суто східнонімецьким явищем. У багатьох західних землях її підтримка наближається до 20% або перевищує цей рівень, хоча до східнонімецьких показників майже 40% їй ще далеко.

РОСІЙСЬКИЙ КУРС АДН І ЙОГО ВИБОРЦІ

Для України це одна з ключових обставин.

Курс АдН щодо Росії – не другорядний елемент її програми. Він прямо суперечить основним складникам нинішньої політики федерального уряду щодо російсько-української війни.

У програмі партії записані негайне скасування економічних санкцій проти Росії та відновлення газопроводів «Північний потік». Майбутнє України АдН бачить як «нейтральну державу поза НАТО і ЄС». Керівництво партії систематично виступає проти продовження військової допомоги Україні.

Одночасно АдН – за відновлення економічних і передусім енергетичних відносин із Москвою. І йдеться не лише про програмні заяви: цей курс уже має конкретні прояви.

Маркус Фронмаєр

У червні заступник голови фракції партії в Бундестазі Маркус Фронмаєр відвідав Петербурзький міжнародний економічний форум, де зустрівся, зокрема, з керівником Газпрому Олексієм Міллером та спецпредставником очільника Кремля Кирилом Дмитрієвим. Фронмаєр тоді публічно закликав розглянути відновлення роботи «Північного потоку» і торговельно-економічних відносин із Росією.

Після перемоги АдН у Саксонії-Ангальт ці контакти продовжилися. Дмитрієв запропонував провести у 2027 році бізнес-форум Росія – Німеччина – США за участю АдН. Наприкінці вересня Фронмаєр підтвердив, що АдН підтримує контакт із Дмитрієвим щодо підготовки такого форуму, де планує обговорювати, зокрема, «Північний потік» та економічну співпрацю. Reuters також повідомляв із посиланням на два поінформовані джерела, що Дмитрієв і керівництво АдН готують на 2027 рік зустріч для можливого відновлення постачання російського газу до ФРН. 

У самій АдН заперечують, що діють в інтересах Москви, і обґрунтовують відновлення відносин із Росією передусім економічними інтересами Німеччини.

Для України, однак, не менш важливе інше – як до такого курсу ставляться виборці.

За даними опитування Infratest dimap у день виборів, 57% виборців у Саксонії-Ангальт позитивно оцінювали те, що АдН послідовно виступає проти постачання зброї Україні. Серед виборців самої «Альтернативи» таких було 92%.

Це принципова деталь. Ідеться не лише про зростання партії, яка критикує внутрішню політику уряду, а й про зміцнення позицій сили, що пропонує принципово інший курс щодо Росії та України. Принаймні у Саксонії-Ангальт її позиція проти постачання зброї Україні має підтримку, яка виходить за межі власного електорату.

КОЛИ «ПРАВОЕКСТРЕМІСТСЬКИЙ» БІЛЬШЕ НЕ ВІДЛЯКУЄ

Є й інша причина, чому результат АдН у понад 40% має для Німеччини особливу вагу.

Говорити про «нацистське минуле АдН» буквально неправильно: партію заснували лише у 2013 році. Однак протягом наступного десятиліття вона помітно радикалізувалася, а чимало її провідних діячів неодноразово вступали в конфлікт з післявоєнною німецькою культурою пам’яті. Зокрема, задокументовані випадки використання діячами партії лексики й символіки, пов’язаної з націонал-соціалізмом, а також висловлювань, які викликали звинувачення у релятивізації нацистського минулого.

Один із найвпливовіших діячів партії, лідер АдН у Тюрингії Бйорн Гьокке, ще у 2017 році заявив, що німці є «єдиним народом у світі, який поставив собі пам’ятник ганьби у серці своєї столиці», маючи на увазі берлінський Меморіал убитим євреям Європи. У тому ж виступі він закликав до «повороту на 180 градусів» у німецькій політиці пам’яті. Тодішній співголова АдН Александер Гауланд у 2018 році назвав Гітлера і нацистів «пташиним послідом» у понад тисячолітній успішній німецькій історії, хоча пізніше визнав це формулювання політично нерозумним і заперечував, що хотів применшити злочини націонал-соціалізму. Нинішній депутат Бундестагу Маттіас Гельферіх називав себе «дружнім обличчям націонал-соціалізму», хоча потім стверджував, що це була пародія на характеристику його політичних опонентів.

Цей контекст особливо важливий щодо Саксонії-Ангальт. Саме земельний осередок АдН у Саксонії-Ангальт, який нині отримав 43,8%, місцеве Відомство із захисту конституції (земельна спецслужба, що відстежує екстремістські та інші загрози демократичному ладу) ще у 2023 році класифікувало як «підтверджено правоекстремістський». Відомство дійшло висновку, що політична агітація осередку спрямована проти базових принципів вільного демократичного ладу, зокрема гарантії людської гідності та принципу демократії.

На федеральному рівні юридична ситуація інша. АдН наразі залишається правоекстремістським «підозрілим випадком» (Verdachtsfall). Другого травня 2025 року Федеральне відомство зі захисту конституції (BfV) оголосило про підвищення її статусу до «підтверджено правоекстремістської», однак після звернення партії до суду вже 8 травня погодилося тимчасово не застосовувати цю класифікацію. У лютому 2026 року Адміністративний суд Кельна заборонив BfV використовувати її до завершення розгляду основної справи в першій інстанції. Водночас суд зазначив, що стосовно партії зберігається «сильна підозра» в антиконституційних прагненнях, але наразі недостатньо підстав вважати, що вони визначають її характер загалом.

Та для розуміння нинішнього успіху АдН важливе інше: такі оцінки дедалі менше відлякують її електорат. У Саксонії-Ангальт 43% опитаних погодилися з твердженням, що, хоча в АдН є деякі правоекстремістські політики, загалом партія стоїть радше в політичному центрі. Серед виборців самої «Альтернативи» так вважають 87%.

Тобто для значної частини прихильників АдН офіційні оцінки спецслужб та правоекстремістська репутація деяких її діячів уже не є достатньою причиною відмовитися від голосування за партію. Понад те, більшість власного електорату АдН узагалі не сприймає партію як політичну силу правого екстремізму.

ПАРАДОКС МЕРЦА

На іншому полюсі цієї історії – Фрідріх Мерц, лідер ХДС та федеральний канцлер Німеччини.

Він послідовно виступає за продовження військової підтримки України та разом із лідерами Франції і Великої Британії належить до ключових учасників Коаліції охочих. У серпні її учасники домовилися нарощувати військову допомогу Україні, посилювати її ППО, поглиблювати співпрацю з українською оборонною промисловістю та посилювати санкції проти російського ВПК.

Мерц послідовно розглядає Росію не лише як загрозу Україні, а як безпосередню загрозу європейській безпеці. Першого жовтня він знову заявив, що якщо Москву не зупинити, «російська воєнна машина рано чи пізно буде спрямована проти нас, проти НАТО».

Показово, що й визначення «Außenkanzler» – «зовнішньополітичний канцлер», яке дедалі частіше вживають в німецьких медіа щодо Мерца, – він не сприймає як докір. «Я не сприймаю визначення „Außenkanzler“ як критику, а вважаю його влучним описом», – заявив канцлер у липні, пояснюючи, що внутрішню і зовнішню політику сьогодні вже неможливо розглядати окремо.

Для Києва така лінія означає збереження Німеччини серед ключових європейських держав, які наполягають на продовженні підтримки України. Але всередині самої ФРН становище канцлера значно складніше.

За даними ZDF-Politbarometer від 25 вересня, 79% німців вважають, що Мерц погано справляється з роботою канцлера. Позитивно його роботу оцінюють лише 17%. Ще показовішим є те, що 65% опитаних не очікують, що він залишатиметься канцлером до чергових виборів навесні 2029 року.

Ці цифри самі собою не свідчать, що невдоволення Мерцом пов’язане із зовнішньою політикою чи підтримкою України. Той самий Politbarometer показує серйозний дефіцит довіри до його реформаторського курсу: 85% німців вважають фундаментальні реформи необхідними, навіть якщо вони передбачатимуть фінансові навантаження та скорочення, але лише 28% вірять, що канцлеру вдасться їх реалізувати, водночас 67% у цьому сумніваються.

Саме тому після вересневих земельних виборів дискусія про майбутнє Мерца помітно загострилася. У німецьких медіа серед можливих наступників найчастіше називають прем’єра Північного Рейну-Вестфалії Гендріка Вюста та лідера ХСС, прем’єра Баварії Маркуса Зедера; у таких дискусіях фігурує також прем’єр Гессену Борис Райн. Однак поки що це лише спекуляції про можливі сценарії, а не процес підготовки зміни канцлера. Вюст публічно заявляє, що має намір залишатися главою уряду своєї землі, а Зедер відкидає власні канцлерські амбіції й після виборів прямо заявив, що Мерц є і залишиться канцлером.

І річ не тільки у відсутності очевидного наступника. Німецького канцлера не можна просто усунути рішенням партійного керівництва. За Основним законом Бундестаг може висловити йому недовіру, лише одночасно обравши абсолютною більшістю нового канцлера. Нинішні фракції ХДС/ХСС і СДПН разом мають 328 із 630 депутатських місць – тільки на 12 більше, ніж необхідно для канцлерської більшості, – 316 голосів.

Наразі немає підстав говорити, що Мерц уже перед відставкою. Однак після вересневих виборів його політичне становище стало помітно складнішим: слабкі результати ХДС у землях посилили внутрішньопартійну дискусію, а суспільна підтримка самого канцлера перебуває на дуже низькому рівні. До того ж будь-який його потенційний наступник успадкував би ту саму парламентську арифметику, коаліцію із СДПН і необхідність домовлятися щодо пенсійної, медичної, економічної та інших реформ.

Найближчим випробуванням для Мерца буде здатність його уряду показати відчутний результат у внутрішній політиці. Саме від цього значною мірою залежатиме, чи залишаться нинішні розмови про можливу зміну канцлера політичними спекуляціями, чи переростуть у реальний виклик для нього і коаліції.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ

Безпосередньо земельні вибори німецьку зовнішню політику не визначають. Прем’єр Саксонії-Ангальт не вирішує, скільки систем ППО, боєприпасів чи іншого озброєння отримає Україна. Такі рішення ухвалюють на федеральному рівні.

І станом на початок жовтня підтверджених ознак зміни курсу Берліна немає. Мерц і після вересневих виборів продовжує публічно підтверджувати підтримку України, а в проєкті федерального бюджету на 2027 рік на військову допомогу Києву передбачено 11,6 млрд євро. Федеральне міністерство фінансів заявляє, що підтримка України має залишатися на високому рівні й надалі.

IRIS-T

Однак поки що це тільки проєкт.

Дванадцятого листопада бюджетний комітет Бундестагу проведе так звану Bereinigungssitzung – остаточне узгодження найбільш спірних бюджетних позицій. Остаточне голосування за бюджет заплановане на 27 листопада. Саме ухвалення бюджету дасть значно конкретніше уявлення про те, чи впливають внутрішньополітичні проблеми коаліції на реальні обсяги підтримки України.

Для України головне значення вересневих виборів полягає в тому, що вони показали посилення внутрішньополітичних чинників, які можуть ускладнити федеральному уряду реалізацію нинішнього курсу на підтримку нашої країни.

Посилюється АдН, чий курс щодо Росії та України принципово розходиться з політикою нинішнього уряду, тоді як ХДС і СДПН втрачають підтримку й дедалі гостріше стикаються з невдоволенням виборців внутрішньою політикою.

Це не означає, що німецький виборець масово голосує саме проти підтримки України. Але внутрішньополітичний тиск на уряд зростає саме тоді, коли йому доводиться проводити непопулярні реформи, утримувати коаліцію та обґрунтовувати значні оборонні та зовнішньополітичні видатки.

НАСТУПНИЙ ТЕСТ – 2027 РІК

І на вересневих виборах ця історія не закінчується.

У 2027 році в Німеччині відбудуться ще п’ять земельних виборів: 18 квітня – у Шлезвігу-Гольштейні та Саарланді, 25 квітня – у Північному Рейні-Вестфалії, 30 травня – у Бремені, 26 вересня – у Нижній Саксонії.

Серед них – Північний Рейн-Вестфалія, найбільш населена земля країни та політична база Гендріка Вюста, якого називають одним із можливих майбутніх претендентів на керівництво ХДС.

Для Мерца це означає, що часу на відновлення довіри виборців не багато. Якщо до весни федеральний уряд не зможе показати відчутного результату у внутрішній політиці, наступні земельні кампанії знову можуть значною мірою перетворитися на оцінювання роботи федеральної коаліції в Берліні.

Тому основний потенційний ризик для України після вересневих виборів – не раптовий розворот Берліна, а посилення внутрішньополітичного тиску на уряд, який проводить нинішній курс.

П’ять земельних виборів 2027 року покажуть, чи зможуть партії політичного центру повернути частину втрачених виборців – чи вересневі результати виявляться початком більш тривалої зміни німецького політичного ландшафту.

Василь Короткий, Берлін
Фото: Укрінформ, CBC Economics, cnadia, flickr, AfD