
Понад століття тому один із найбільших мідеплавильних комплексів світу, розташований у штаті Монтана, викидав в атмосферу величезні обсяги миш’яку та свинцю. Токсичні речовини поширювалися на тисячі кілометрів, досягаючи навіть Арктики. Тепер науковці відновили масштаби цього забруднення завдяки зразкам льоду з Гренландії, Канади та російської Арктики.

Дослідження опублікували 10 листопада в журналі Nature Sustainability. Команда під керівництвом Джо Макконнелла та Натана Челлмана з Інституту досліджень пустель (DRI) проаналізувала десять крижаних кернів. В окремих зразках концентрації токсичних металів у період між 1886 і 1918 роками були приблизно у 15 разів вищими за доіндустріальний рівень.
Як забруднення з Монтани досягло Арктики
Хімічні сліди в льоду вказали на мідеплавильний комплекс Anaconda поблизу міста Б’ютт у штаті Монтана. За оцінками дослідників, у періоди найбільшого виробництва підприємство щороку викидало в атмосферу близько 11 тисяч тонн миш’яку та 4400 тонн свинцю.
Сніг, що накопичується в полярних регіонах, захоплює частинки з повітря, зокрема промислові забруднювачі. Згодом він ущільнюється та перетворюється на лід, зберігаючи хімічні свідчення атмосферних умов минулих десятиліть і століть.
Науковці зіставили концентрації металів у десяти кернах із моделями перенесення повітряних мас та історичними даними про видобуток і переробку міді. Зокрема, зв’язок із підприємством підтвердили ізотопні характеристики свинцю та хімічні маркери миш’яку.
Мільйони людей зазнали впливу токсичних металів
За розрахунками дослідників, забруднення миш’яком могло охопити приблизно 50,5 мільйона жителів США та 600 тисяч канадців. Для людей, які мешкали поблизу підприємства, ситуація була особливо небезпечною: протягом майже 30 років у частинах Монтани, Вайомінгу та Айдахо концентрації миш’яку досягали або перевищували сучасну рекомендовану Всесвітньою організацією охорони здоров’я межу хронічного впливу.
Підвищене забруднення свинцем могло торкнутися ще приблизно 1,4 мільйона жителів США та Канади. За оцінкою авторів, відповідний рівень впливу потенційно міг бути пов’язаний із когнітивними порушеннями, еквівалентними зниженню показника IQ на 2,6 бала.
Водночас дослідження не вимірювало безпосередньо стан здоров’я конкретних людей. Науковці оцінювали можливий вплив на населення за допомогою історичних переписів і моделей поширення забруднення. Миш’як пов’язаний із підвищеним ризиком раку та інших захворювань, а свинець може негативно впливати на нервову систему й когнітивні функції.
Десятиліття затримки коштували тисяч тонн викидів
Попит на мідь різко зростав через електрифікацію та підготовку до Першої світової війни, що збільшувало обсяги переробки руди й забруднення. Поблизу підприємства тим часом уже тривали суперечки через пошкодження посівів, зниження врожаїв і загибель худоби.
Приблизно у 1919 році компанія встановила обладнання для контролю забруднення. За даними льодових кернів, після цього викиди важких металів скоротилися приблизно на 65%. Однак подібні технології були доступні ще раніше, а підприємство відкладало їх упровадження близько десяти років.
Дослідники підрахували, що встановлення обладнання на десятиліття раніше могло б запобігти викидам ще приблизно 60 тисяч тонн миш’яку та 24 тисяч тонн свинцю.
Таким чином, арктична крига зберегла не лише свідчення масштабного промислового забруднення, а й докази того, наскільки суттєво своєчасні природоохоронні заходи могли б зменшити його наслідки.
9 