Золото — один із найцінніших і найзагадковіших металів на нашій планеті. Його атомна структура, що включає 79 протонів і 118 нейтронів, робить цей елемент відносно рідкісним у Всесвіті. На Землі ж його цінують не лише за рідкість, а й за пластичність, стійкість до корозії та характерний блиск. Втім, попри тисячоліття видобутку, наука досі не до кінця розуміє, чому золото концентрується саме в певних геологічних умовах.

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Communications Earth & Environment міжнародна група вчених проливає світло на це питання, звертаючи увагу на так звані «зони народження золота» — підводні вулканічні дуги, що формуються в місцях субдукції літосферних плит. Саме там, на думку дослідників, створюються оптимальні умови для накопичення цього металу. Як приклад вони обрали острівну дугу Кермадек у південно-західній частині Тихого океану та прилеглу до неї западину Гавр.

У ході роботи вчені проаналізували десятки зразків вулканічного скла, утвореного під час швидкого охолодження лави на морському дні. Такі зразки є своєрідними «капсулами часу», що зберігають хімічний склад магми. Результати виявилися несподіваними: концентрації золота в цих матеріалах значно перевищували показники, характерні для магматичних порід, що утворюються в серединно-океанічних хребтах.

Окрім золота, дослідники звернули увагу на інші елементи, які мають схильність зв’язуватися із сіркою — зокрема срібло, мідь, селен і платину. Аналіз показав не лише підвищений вміст золота, а й значно вищі співвідношення золота до міді, що свідчить про особливі геохімічні процеси в цих регіонах.

Ключ до розгадки, ймовірно, криється в умовах формування магми. У зоні Кермадек відбувається так зване гідратоване плавлення мантії при високих температурах. За таких умов сірка, з якою золото зазвичай пов’язане в мінералах, починає вивільняти метал у розплав. Крім того, вчені припускають, що мантія в цих зонах неодноразово зазнає повторного плавлення, що ще більше підвищує концентрацію золота.

Фахівці пояснюють: у звичайних умовах золото «заховане» в сульфідних мінералах глибоко в мантії. Але коли ступінь плавлення стає достатньо високим, ці мінерали руйнуються, і золото переходить у магму. Згодом ця магма піднімається вгору, формуючи вулкани та інші геологічні структури.

Попри вражаючі результати, дослідники наголошують: концентрації золота в цих підводних регіонах залишаються надто низькими для промислового видобутку, особливо з огляду на складність доступу. Проте значення цього відкриття полягає не в економічній вигоді, а в кращому розумінні процесів, що відбуваються всередині Землі.

Зрештою, шлях золота починається задовго до того, як воно потрапляє на поверхню. Його історія — це результат складних і тривалих геологічних процесів, які розгортаються глибоко під океанами. І хоча ми звикли бачити цей метал у ювелірних виробах чи злитках, справжня «алхімія» його народження відбувається в надрах планети, далеко від людського ока.