У Гренландії виявили два великі нестабільні гірські схили, обвали яких можуть спричинити потужні цунамі та загрожувати прибережним поселенням. Один із них становить особливо близьку небезпеку: за оцінками науковців, зсув може статися протягом найближчих років або десятиліть.

Ризик нагадує про катастрофу 2017 року, коли масштабний обвал породи в затоці Каррат спричинив мегацунамі. Хвиля досягла висоти близько 10 метрів на узбережжі селища Нуґаатсіак. Тоді загинули четверо людей, ще дев’ятеро зазнали поранень. Через катастрофу поселення досі залишається покинутим. За оцінками дослідників, з гори Умміаммакку обвалилося до 58 млн кубометрів породи.

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Communications Earth & Environment, геологиня Марі Кайдінг та її колеги з Геологічної служби Данії та Гренландії й Норвезького геотехнічного інституту проаналізували два раніше виявлені нестабільні схили у системі фіордів Уумманнак.

Перший розташований у затоці Каррат, приблизно за 3 км на захід від місця обвалу 2017 року. Його площа над рівнем моря становить 2,65 млн квадратних метрів, а обсяг потенційно нестабільної породи оцінюють приблизно у 400 млн кубометрів. Це один із найбільших картографованих активних нестабільних схилів у світі.

Другий схил розташований у фіорді Кангерлуарсук. Він менший, але, за оцінками вчених, становить безпосереднішу загрозу. Якщо він обвалиться, у рух може прийти близько 30 млн кубометрів породи. До 2015 року ознаки нестабільності були майже непомітними, однак відтоді схил почав швидко змінюватися, можливо, навіть із прискоренням.

Дослідники вважають, що обвал цього схилу повністю або частково може статися протягом найближчих років чи десятиліть. Водночас точний час передбачити наразі неможливо. У разі зсуву цунамі може досягти поселення Уккусіссат, розташованого приблизно за 25 км, за шість хвилин після початку обвалу. Висота хвилі на узбережжі може становити від 3 до 7 метрів.

Ще масштабніші наслідки можливі, якщо обвалиться весь нестабільний схил у затоці Каррат. У такому разі хвилі можуть поширитися всією системою фіордів Уумманнак. За розрахунками науковців, висота їхнього набігу може перевищити 10 метрів навіть на відстані понад 100 км від місця зсуву.

Дослідники також звертають увагу на вплив кліматичних змін. Руйнування багаторічної мерзлоти через глобальне потепління може підвищувати ризик великих зсувів в Арктиці та високогірних районах. На думку авторів роботи, деградація мерзлоти здатна збільшувати як частоту таких подій, так і їхню масштабність.

Результати дослідження опубліковано в журналі Communications Earth & Environment.