У віддалених тропічних лісах острова Нова Гвінея вчені зробили дивовижне відкриття: два види сумчастих ссавців, яких наука вважала вимерлими щонайменше шість тисяч років тому, виявилися живими. Йдеться про карликового довгопалого посума та кільцехвостого планера — тварин, відомих дослідникам раніше лише за скам’янілостями.

Обидва види були знайдені в густих лісах півострова Вогелкоп на заході острова Нова Гвінея, який нині належить Індонезії. Це регіон, де природа зберегла багато давніх екосистем, майже недоторканих сучасною цивілізацією.

Від перших натяків до підтвердження — 27 років

Шлях до відкриття виявився дуже довгим. Перші натяки на існування цих тварин з’явилися ще у 1999 році, але науковцям знадобилися десятиліття, щоб отримати достатньо доказів — зокрема фотографії та польові спостереження.

Лише через 27 років дослідники змогли остаточно підтвердити:

• кільцехвостий планер (Tous ayamaruensis)
• карликовий довгопалий посум (Dactylonax kambuayai)

досі живуть у диких лісах цього регіону.

Дослідження очолив австралійський учений Тім Фланнері з Інституту сталого розвитку Мельбурнського університету. За його словами, півострів Вогелкоп є частиною давнього фрагмента австралійського континенту, який з часом став частиною острова Нова Гвінея. Саме тому місцеві ліси можуть зберігати багато «живих реліктів» давньої австралійської фауни.

Хто такі ці загадкові тварини

Сумчасті — це ссавці, які народжують дуже маленьких дитинчат, що продовжують розвиватися в спеціальній сумці на тілі матері.

Карликовий довгопалий посум має досить незвичайну будову: один із пальців на його лапах майже вдвічі довший за інші. Така особливість допомагає тварині діставати їжу з тріщин у деревині.

Його раціон складається переважно з личинок комах. За допомогою довгих пальців посум дістає їх із гнилої деревини, а чутливі вуха допомагають уловлювати слабкі звуки, які видають комахи всередині стовбура.

Інший знайдений вид — кільцехвостий планер — є родичем австралійських великих планерів, які здатні ковзати між деревами. Для цього вони використовують спеціальні шкірні перетинки, що тягнуться від ліктів до щиколоток.

Новогвінейський планер менший за своїх австралійських родичів. Він має хапальний хвіст, яким може обвивати гілки, а також голі вуха без хутра.

«Види Лазаря» — тварини, що повернулися з минулого

У науці подібні випадки називають «таксонами Лазаря». Це види, які зникають із викопного літопису на тисячі або навіть мільйони років і вважаються вимерлими, але пізніше раптово з’являються знову як живі.

За словами Тіма Фланнері, навіть знахідка одного такого виду є надзвичайною подією. А відкриття одразу двох тварин, які вважалися зниклими тисячі років, — справжня сенсація для біології.

Важлива роль місцевих громад

Це відкриття стало можливим завдяки співпраці науковців із корінними громадами регіону. Старійшини кланів Тамбраув і Майбрат допомогли дослідникам знайти місця проживання рідкісних тварин і поділилися знаннями про місцеву природу.

У деяких традиційних спільнотах кільцехвостий планер навіть вважається священною твариною, яку потрібно особливо охороняти. Можливо, саме це допомогло виду зберегтися до наших днів.

Загрози для рідкісних тварин

Попри сенсаційне відкриття, обидва види залишаються дуже вразливими. Їхнє середовище існування — старі тропічні ліси — дедалі більше страждає від вирубування дерев.

Кільцехвості планери, наприклад, живуть у дуплах дерев і зазвичай утворюють довічні пари, народжуючи лише одне дитинча на рік. Через таку повільну репродукцію популяції можуть швидко скорочуватися.

Тому точні місця, де були знайдені тварини, вчені поки що тримають у таємниці, щоб захистити їх від браконьєрів і незаконної торгівлі дикими тваринами.

Нові загадки природи

Про ці два види поки що відомо дуже мало. Дослідникам ще належить з’ясувати:

• точний ареал їхнього проживання
• чисельність популяцій
• роль у місцевих екосистемах

Результати дослідження були опубліковані 6 березня у двох наукових статтях у журналі Records of the Australian Museum. Вчені переконані, що це відкриття ще раз показує, наскільки важливо зберігати природні екосистеми. У віддалених куточках планети можуть існувати невідомі або «втрачені» види, які людство тільки починає відкривати.